Відчуття її поглинуло мене. Розвідник подав мені знак іти, але щось зробило мене несприятливим до його натяків. Я неспокійно залишився там, де був. Однак сигнали розвідника пробили мою сконцентрованість, і я втратив блакитну фігуру з очей.
Раптом неабияка сила змусила мене крутнутися, розвернувши обличчям просто до блакитної фігури. Доки я дивився на неї, вона перетворилася на силует людини, дуже маленької, стрункої, ніжної, майже прозорої. Я відчайдушно силкувався розрізнити чи то чоловік, чи жінка, та скільки не намагався, не міг.
Мої спроби спитати посланця провалилися. Той зненацька відлетів, покинувши мене підвішеним у тому тунелі, тепер уже перед лицем невідомої особи. Я намагався заговорити до тієї особи так, як говорив з посланцем. Відповіді я не дістав. Я відчув хвилю розчарування, що не в змозі зламати бар’єр, який розділяє нас. Потім мене запопав страх, що я наодинці з кимось, хто міг бути мені ворогом.
Я пережив цілу низку реакцій, спричинених появою того незнайомця. Відчув навіть піднесення, бо знав, що розвідник нарешті показав мені іншу людську істоту, застряглу в цьому світі. Мене лише гнітила ймовірність, що ми не зможемо спілкуватися, бо цей незнайомець — один з прадавніх магів і належить до іншого часу, ніж я.
Що сильніше ставало моє піднесення й цікавість, то важчим ставав я, аж доки не зробився таким масивним, що знов повернувся до свого тіла, а тоді до світу. Я опинився в Лос-Анджелесі, у парку біля Каліфорнійського університету. Я стояв на траві, просто серед черги людей, які грали в гольф.
Людина переді мною так само набула плоті. Одну коротку мить ми дивилися одне на одного. Це була дівчинка років, може, шести або семи. Мені здалося, що я її знаю. Коли я побачив її, моє піднесення й цікавість зросли так непропорційно, що спричинили зворотну реакцію. Я втратив масу так швидко, що наступної миті знову став згустком енергії у світі неорганічних істот. Розвідник повернувся по мене й швиденько витягнув звідти.
Я прокинувся від нападу страху. Доки я виринав у повсякденний світ, щось дозволило думці вислизнути від мене. Мій розум зшаленів, намагаючись скласти докупи те, що я знав або думав, що знаю. Понад дві затяжні доби я провів, намагаючись дістатися до прихованого відчуття чи прихованого знання, що приклеїлось до мене. Єдиним успіхом, якого я досягнув, було відчуття сили (мені подобалося, що вона перебуває поза моїм розумом чи тілом), яка підказувала мені більше не довіряти сновидінням.
Кілька днів по тому темна й загадкова впевненість почала заволодівати мною — упевненість, що поступово зростала, доки не зник останній сумнів у її правдивості: я був упевнений, що блакитний згусток енергії є бранцем у сфері неорганічних істот.
Я відчайдушно, як ніколи, потребував поради дона Хуана. Знав, що викидаю на смітник роки роботи, але нічого не міг вдіяти: я покинув усе, чим займався, і втік до Мексики.
— Чого ти насправді хочеш? — спитав дон Хуан, у цей спосіб намагаючись стримати моє істеричне белькотіння.
Я не міг пояснити йому, чого хочу, бо не знав цього сам.
— Твоя проблема, мабуть, дуже серйозна, якщо змусила тебе прибігти ось так, — сказав дон Хуан із замисленим виразом обличчя.
— Це так, попри те, що я не можу розібратися, в чому дійсно моя проблема, — відповів я.
Він попросив мене описати мої заняття сновидіннями в усіх подробицях, що стосувалися справи. Я розповів йому про моє видіння з маленькою дівчинкою, і як воно вразило мене на емоційному рівні. Він миттєво порадив мені ігнорувати цю подію й розглядати її як кричущу спробу з боку неорганічних істот догодити моїм фантазіям. Він зауважив, що коли сновидіння надмірно підкреслені, вони стають тим, чим були для прадавніх магів — джерелом невичерпного потурання.
З якоїсь непоясненної причини я не мав охоти розповідати дону Хуану про світ тіньових істот. Лише коли він відкинув моє видіння з маленькою дівчинкою, я відчув необхідність описати йому мої візити до того світу. Він довго мовчав, наче був приголомшений.
Коли він нарешті заговорив, то сказав:
— Ти більш самотній, ніж я гадав, бо я взагалі не можу обговорювати твої заняття сновидіннями. Ти в становищі прадавніх магів. Усе, що я можу зробити — це повторити тобі, що ти повинен скористатися всією обережністю, на яку спроможний.