Одного разу, коли ми були в Національному музеї антропології та історії Мехіко, я спитав його про цю дивну ситуацію. До питання мене підштовхнуло те, що на цей час я мав дивну здатність пам’ятати все, що сталося зі мною під час взаємодії з доном Хуаном. І тому я почувався таким вільним, таким сміливим і доладним, що мало не танцював на ходу.
— Просто так трапляється, що присутність нагваля спричиняє зсув точки збирання, — сказав він.
Потім він привів мене до однієї з виставкових зал музею й сказав, що моє питання безпосередньо стосується того, що він збирається мені розповісти.
— Я мав намір пояснити тобі, що положення точки збирання — це наче сейф, у якому маги зберігають свої архіви, — сказав він. — Я страшенно зрадів, коли твоє енергетичне тіло відчуло мій намір і ти спитав мене про це. Енергетичне тіло знає безмежно багато. Дозволь показати тобі, як багато йому відомо.
Він наказав мені зберігати цілковите мовчання. Нагадав, що я вже перебуваю в особливому стані усвідомлення, адже мою точку збирання було зрушено його присутністю. Запевнив, що цілковите мовчання дозволить скульптурам у цьому залі дати мені побачити й почути незбагненне. Він додав — вочевидь для того, аби підсилити моє збентеження, — що деяким археологічним експонатам у цьому залі властиво самим зрушувати точку збирання, і якщо я досягну стану цілковитого мовчання, то зможу наяву спостерігати сцени з життя людей, котрі створили ці експонати.
Потім він розпочав найдивнішу музейну екскурсію в моєму житті. Він обійшов зал, описуючи й тлумачачи дивовижні подробиці кожного з великих експонатів. Якщо вірити йому, кожна археологічна знахідка в цьому залі являла собою пам’ятку, навмисне залишену людьми прадавніх часів, пам’ятку, котру дон Хуан, як маг, читав мені, наче книгу.
— Кожна тутешня річ створена для того, щоб зрушувати точку збирання, — продовжував він. — Затримай погляд на будь-якій з них, приглуши думки й дізнайся, чи можна зрушити твою точку збирання.
— Звідки мені знати, що її зрушено?
— Ти побачиш і відчуєш те, що за межами твого звичного сприйняття.
Я пильно дивився на скульптури й бачив і чув те, чого ніяк не міг пояснити. У минулому я оглядав усі ці експонати з упередженням антрополога, завжди тримаючи в голові описи дослідників цієї галузі. Їхні описи призначення цих речей, укорінені у світосприйнятті сучасної людини, уперше здалися мені явно упередженими, якщо не безглуздими. Те, що казав про ці речі дон Хуан, і те, що чув і бачив я сам, роздивляючись їх, навіть віддалено не нагадувало того, що я завжди про них читав.
Моя незручність була настільки великою, що я почувався зобов’язаним вибачитися перед доном Хуаном за те, що сприйняв як власну навіюваність. Він не сміявся й не кепкував з мене. Терпляче пояснив, що маги здатні залишати точні записи своїх відкриттів у певному розташуванні точки збирання. Він стверджував, що коли доходить до розуміння сутності письмового звіту, ми маємо застосувати співчуття або творчу участь, щоби перейти від просто сторінки до, власне, досвіду. У будь-якому разі у світі магів за відсутності писаних аркушів повні, доступні для переживання замість прочитання звіти зберігаються в певних позиціях точки збирання.
Щоб проілюструвати свої слова, дон Хуан заговорив про те, як маги навчають другої уваги. Він казав, що навчання відбувається, коли точка збирання учня перебуває не у звичному положенні. Таким чином, позиція точки збирання перетворюється на запис уроку. Аби ще раз переглянути урок, учень має повернути свою точку збирання до тієї позиції, яку та займала під час уроку. Дон Хуан завершив свої зауваження, наголосивши, що повернення точки збирання до всіх положень, котрі вона займала під час усіх уроків — досягнення найвищого рівня.
Майже рік дон Хуан не питав у мене нічого про моє третє завдання. Потім одного дня він раптом захотів, щоб я описав йому всі нюанси моїх занять сновидіннями.
Першим, про що я згадав, була спантеличувана циклічність. У період тривалістю в кілька місяців мені снилося, як я дивлюся на себе, заснулого в ліжку. Дивною була регулярність цих снів: вони траплялися кожні чотири дні, як за годинником. Протягом інших трьох днів мої сни поки що лишалися тими ж, що й завжди. Я досліджував кожен можливий предмет у моїх снах, змінював сни й періодично, керуючись самовбивчою цікавістю, слідував за розвідниками чужорідної енергії, хоч і почувався при цьому надзвичайно винним. Мені подобалося, як це нагадує таємну наркотичну залежність. Реальність того світу була непереборною для мене.