— Як мені це зробити, доне Хуане?
— Скоригувати його поведінку — так би мовити, відстежувати її.
Він пояснив, що, оскільки все, пов’язане з енергетичним тілом, залежить від слушної позиції точки збирання, а сновидіння — ніщо інше, як спосіб змістити її, то, відповідно, відстежувати її — це спосіб закріпити точку збирання в ідеальному положенні. У моєму випадку — у положенні, в якому можна цементувати енергетичне тіло й з якого воно нарешті постане.
Дон Хуан казав, що з тієї миті, відколи енергетичне тіло здатне рухатися саме, маги вважають оптимальне положення точки збирання досягнутим. Наступний крок — відстежити її, тобто зафіксувати в цьому положенні для довершення енергетичного тіла. Він зауважив, що процедура ця — простіше не вигадаєш. Потрібен лише намір відстежити її.
За цими словами настало мовчання, під час якого ми вичікувально дивились одне на одного. Я чекав, що він щось додасть, а він — що я зрозумів сказане ним. Я не зрозумів.
— Спрямуй своє енергетичне тіло на досягнення оптимального положення для сновидінь, — пояснив він. — Потім спрямуй енергетичне тіло лишитись у цьому положенні — і ти будеш відстежувати.
Він зробив паузу і поглядом закликав мене обміркувати його слова.
— Спрямування — це таємниця, але тобі це вже відомо, — сказав він. — 3 його допомогою маги зміщують точки збирання й фіксують їх так само, спрямуванням. Однак техніки спрямування не існує. Воно здійснюється на практиці.
Цієї миті я не уникнув чергового безглуздого припущення чого я вартий як маг. Я був безмежно переконаний, що якось знайду правильний спосіб спрямувати себе до фіксації точки збирання в ідеальному положенні. У минулому я успішно виконував усі можливі маневри, не знаючи, як саме я це роблю. Дон Хуан сам дивувався чи то моїм здібностям, чи то моєму везінню, і я був упевнений, що так буде й цього разу. Я жорстоко помилявся. Що б я не робив, як би довго не вичікував, я не досягнув жодного успіху щодо фіксації моєї точки збирання в будь-якому положенні, не кажучи вже про ідеальне.
Після місяців серйозної, але безплідної боротьби я здався.
— Я справді вірив, що можу це зробити, — сказав я дону Хуану, коли був у нього вдома. — Боюся, що зараз я більший самолюб, ніж будь-коли.
— Не зовсім, — усміхнувся він. — Насправді ти вкотре традиційно заплутався в інтерпретації термінів. Ти хочеш знайти ідеальне положення так, як шукав би загублені ключі від машини. Потім хочеш прив’язати до нього свою точку збирання, як зав’язуєш шнурівки. Ідеальне положення й фіксація точки збирання — це метафори. Вони ніяк не пов’язані зі словами, що вживаються для їхнього опису.
Потім він попросив розповісти йому останні події з моїх сновидінь. Насамперед, я згадав про те, що мій потяг з головою занурюватись у подробиці помітно зменшився. Я припустив, що, оскільки у своїх снах я рухався неконтрольовано й без упину, можливо, саме цьому рухові завжди вдавалося зупинити мене, перш ніж я поринав у деталі того, на що дивився. Зупинений в такий спосіб, я мав можливість дослідити сам акт мого занурення в дрібниці. Я дійшов висновку, що неоживлена матерія дійсно має знерухомлювальну силу, яка променем тьмяного світла приковувала мене до місця. Наприклад, не раз якась незначна відмітина на стіні чи у дерев’яних прожилках підлоги в моїй кімнаті кидала промінець світла, пронизуючи ним мене, і щойно моя увага сновидіння зосереджувалась на тому світлі, як увесь сон починав обертатися навколо тієї дрібної відмітини. Я бачив, як та розростається мало не до космічних розмірів. Видовище тривало, доки я не прокидався, зазвичай втиснувшись носом у стіну чи підлогу. Згідно з моїми власними спостереженнями, по-перше, усі деталі були справжні, а по-друге, скидалося на те, що я спостерігав їх, доки спав.
Дон Хуан усміхнувся й сказав:
— Усе це з тобою трапляється, бо гартування твого енергетичного тіла завершилося в ту мить, як воно почало рухатися саме собою. Я тобі цього не казав, але я це мав на увазі. Хотів подивитися, чи здатен ти розібратися сам, чи ні — і, звісно, тобі це вдалося.
Я гадки не мав, про що він. Дон Хуан роздивлявся мене у своїй звичній манері. Його проникливий погляд ковзав по моєму тілу.
— У чому конкретно я розібрався сам, доне Хуане? — був змушений спитати я.
— Ти дізнався, що твоє енергетичне тіло було довершено, — відповів він.