— Гадаю, я не зрозумів призначення того, що роблю, — сказав я. — Нічого не стається, коли я вигукую свій намір побачити. Що це означає?
— Це означає, що твої сни поки що були снами звичайними. Це були фантомні проекції, зображення, які живуть лише у твоїй увазі сновидіння.
Він хотів знати точно, що відбувалося з предметами, на яких я зосереджував свій погляд. Я сказав, що вони зникали або змінювали форму, чи навіть утворювали коловороти, що зрештою змінювало мій сон.
— Так було у всіх моїх щоденних заняттях сновидіннями, — сказав я. — Єдина незвичність у тому, що я навчився волати вві сні на все горло.
Моя остання заява викликала в дона Хуана щирий напад утробного сміху, який збентежив мене. Я не бачив у моїх словах нічого кумедного, жодної причини для такої реакції.
— Колись ти оціниш, наскільки це все смішно, — сказав він, немов відповідаючи на мій мовчазний протест. — А наразі не здавайся. Пробуй і далі. Рано чи пізно ти візьмеш правильний тон.
Як завжди, він мав рацію. Кілька місяців по тому я зірвав джекпот. Мені наснився найхимерніший сон. Він почався з появи розвідника-зі світу неорганічних істот. Розвідники, як і посланець сновидінь, дивним чином були відсутні в моїх снах. Я не тужив за ними й не розмірковував над їхнім зникненням. Власне, я почувався так невимушено без них, що навіть забув спитати дона Хуана про їхню відсутність.
У тому сні посланець спочатку був величезним жовтим топазом, який я знайшов застряглим у глибині шухляди. Щойно я виголосив свій намір побачити, топаз перетворився на згусток енергії, який шкварчав. Я боявся, що змушений буду піти за ним, тож відвів погляд від посланця й зосередив його на акваріумі з тропічними рибками. Я виголосив намір побачити й неймовірно здивувався. Акваріум загорівся стриманим зеленуватим сяйвом й обернувся на великий сюрреалістичний портрет жінки в коштовних прикрасах. Портрет запалав тим самим зеленуватим сяйвом, коли я виголосив намір побачити.
Доки я дивився на те сяйво, змінився ввесь сон. Я вже блукав вулицею міста, яке здавалося мені знайомим — це міг бути Тусон. Придивився до жіночого одягу у вітрині крамниці і вголос заявив свій намір побачити. Миттєво засяяв чорний манекен, виставлений на видноті. Потім я придивився до продавчині, яка тієї ж миті підійшла переставити речі на вітрині. Вона подивилася на мене. Виголосивши свій намір, я побачив, як вона засяяла. Це було настільки приголомшливо, що я боявся, як би якась деталь у сліпучому сяйві не впіймала мене, але жінка віддалилася вглиб крамниці, перш ніж я встиг зосередити на ній усю свою увагу. Я мав відчутний намір піти за нею всередину, однак мою увагу сновидіння привернуло рухоме світло. Воно надходило до мене, наелектризоване, сповнене ненависті. У ньому були огида та злість. Я відсахнувся. Розряд сяйва припинився, чорна субстанція поглинула мене, і я прокинувся.
Ці образи були настільки яскравими, що я твердо вірив: я бачив енергію, а мій сон був однією з тих умов, які дон Хуан назвав примарними, здатними виробляти енергію. Думка про те, що сни можуть відбуватися в узгодженій реальності повсякденного світу, інтригувала мене, як колись інтригували образи зі снів про сферу неорганічних істот.
— Цього разу ти не лише бачив енергію, але й перетнув небезпечну межу, — сказав дон Хуан, вислухавши мій звіт.
Він повторив, що тренування перед третьою брамою сновидінь потрібні для того, щоб змусити енергетичне тіло рухатися самому. Під час останнього сеансу, казав він, я нерозважливо підмінив ефект від тренування й увійшов до іншого світу.
— Твоє енергетичне тіло зрушило, — сказав він. — Воно подорожувало самотужки. Поки що такого роду подорожі — за межами твоїх здібностей, і щось напало на тебе.
— Що, на вашу думку, це було, доне Хуане?
— Ми живемо в хижому всесвіті. Це могла бути одна з тисяч речей, що в ньому існують.
— Чому, як гадаєте, воно на мене напало?
— З тієї ж причини, що й неорганічні істоти: ти їм відкрився.
— Це настільки очевидно, доне Хуане?
— Звісно. Так само очевидно, як і те, що зробив би ти, якби на стіл, за яким ти пишеш, виповз дивного вигляду павук. Ти б швидше розчавив його зі страху, ніж милувався б чи досліджував його.
Я був розгублений і добирав слова для правильного запитання. Хотів спитати його, де відбувалися події в моєму сні або в якому світі я тоді перебував. Але ті питання не мали жодного сенсу — це я міг збагнути й сам. Дон Хуан дуже добре все зрозумів.