— Хочеш знати, де була зосереджена твоя увага сновидіння, так? — спитав він з усмішкою.
Саме так я й хотів сформулювати своє питання. Я розмірковував, що в згаданому сні я, певно, дивився на якийсь справжній предмет. Зовсім як тоді, коли бачив уві сні незначні деталі підлоги, стін або дверей кімнати — деталі, існування яких я згодом підтвердив.
Дон Хуан казав, що в особливих снах, як той, що мені наснився, наша увага сновидіння зосереджується на повсякденному світі й миттєво переміщується від одного справжнього предмета цього світу до іншого. Можливим це переміщення стає тому, що точка збирання перебуває в правильному сновидному положенні. З цього положення точка збирання надає увазі сновидіння такої плинності, що та здатна менше ніж за секунду долати неймовірні відстані й при цьому продукувати сприйняття так швидко, так миттєво, що це нагадує звичайний сон.
Дон Хуан пояснив, що в моєму сні я бачив справжню вазу, а потім моя увага сновидіння перенеслася на величезну відстань, щоби побачити справжню сюрреалістичну картину з жінкою в коштовних прикрасах. Результат, за винятком енергії бачення, був дуже близький до звичайного сну, в якому предмети під пильним поглядом швидко обертаються на щось інше.
— Знаю, як це нервує, — продовжував він, явно усвідомлюючи мою розгубленість. — 3 якоїсь причини, пов’язаної з розумом, бачення енергії вві сні тривожить більше, ніж можна собі уявити.
Я зауважив, що вже бачив енергію в снах раніше, і все ж вона ніколи не вражала мене аж так.
— А тепер твоє енергетичне тіло довершене й функціонує, — сказав він. — Отож бачення енергії вві сні передбачає, що ти сприймаєш справжній світ крізь вуаль сну. У цьому важливість подорожі, яку ти здійснив. Вона була справжньою. У ній були предмети, що продукують енергію, і ті мало не поклали край твоєму життю.
— Це було настільки серйозно, доне Хуане?
— Ще б пак! Істота, що напала на тебе, створена з чистого усвідомлення й смертоносна як ніхто. Ти бачив її енергію. Упевнений, наразі ти усвідомлюєш, що якщо тільки ми не бачитимемо вві сні, то не зможемо відрізнити справжнього предмета, що продукує енергію, від фантомної проекції. Тож навіть попри те, що ти бився з неорганічними істотами та дійсно бачив розвідників і тунелі, твоє енергетичне тіло не знає напевне, чи вони були справжніми, тобто здатними виробляти енергію. Ти впевнений надев’яносто дев’ять відсотків, але не на всі сто.
Дон Хуан наполіг на обговоренні подорожі, яку я здійснив. З непояснюваних причин я неохоче торкався цієї теми. Те, що він казав, викликало в мене миттєву реакцію. Я впіймав себе на тому, що намагаюся впоратися з глибоким, дивним страхом. Він був темним і переслідував мене в настирливий, тваринний спосіб.
— Ти, безумовно, дійшов до іншого шару цибулі, — сказав дон Хуан, завершуючи твердження, на яке я до того не звертав уваги.
— Що за інший шар цибулі, доне Хуане?
— Світ — як цибуля, він має багато шарів. Світ, який ми знаємо, лише один з них. Іноді ми перетинаємо кордони і входимо до іншого шару, іншого світу, дуже схожого на цей, але не такого самого. І ти ввійшов до одного з них зовсім сам.
— Як сталося, що ця подорож, про яку ви кажете, є можливою, доне Хуане?
— Безглузде питання, бо ніхто не може на нього відповісти. В очах магів всесвіт складається з шарів, які може перетинати енергетичне тіло. Знаєш, де на сьогоднішній день досі існують прадавні маги? В іншому шарі, в іншій шкірці цибулі.
— Мені дуже важко збагнути ідею справжньої, практичної подорожі вві сні чи сприйняти її, доне Хуане.
— Ми вже обговорювали цю тему до повного виснаження. Я був упевнений — ти розумієш, що подорож енергетичного тіла залежить винятково від положення точки збирання.
— Це ви мені вже казали. І я постійно це обмірковую, та все ж слова, що подорож — у положенні точки збирання, нічого мені не кажуть.
— Твоя проблема у твоєму цинізмі. Я був таким самим, як ти. Цинізм не дає нам вносити разючі зміни у своє розуміння світу. Крім того, він змушує нас постійно відчувати, що ми маємо рацію.
Я пречудово зрозумів його точку зору, але нагадав йому про власну боротьбу проти цього.
— Пропоную тобі зробити одну безглузду річ, що може переламати ситуацію, — сказав він. — Повторюй собі без упину, що вирішальним моментом у магії є таємниця точки збирання. Якщо казатимеш собі це достатньо довго, якась невидима сил візьме гору й здійснить необхідні зміни в тобі.
Дон Хуан нічим не натякнув мені на те, що жартує. Я знав, що він каже цілком серйозно. Що мене стурбувало, так це його наполягання, аби я нескінченно повторював собі цю формулу. Я впіймав себе на думці про те, як усе це тупо.