До того моменту, як він це згадав, я ніколи про це не замислювався. Я сказав дону Хуану, що розвідники, яких я бачив, були або рожеві, або червонуваті. А він сказав, що смертельно небезпечні розвідники третього типу мають яскраво-помаранчевий колір.
Я особисто довідався, що третій тип розвідників лякає неабияк. Щоразу, як я виявляв одного з них, він ховався за образами моїх батьків, особливо моєї матері. Коли я їх бачив, це завжди нагадувало мені згусток енергії, що напав на мене вві сні, коли я вперше вдався до цілеспрямованого бачення. Щоразу, як я натрапляв на нього, здавалося, ніби чужорідна енергія розвідника зараз накинеться на мене. Ще до того, як побачити його, моє енергетичне тіло реагувало жахом.
У нашій наступній дискусії про сновидіння я розпитав дона Хуана щодо цілковитої відсутності в моїх заняттях неорганічних істот.
— Чому вони більше не з’являються? — спитав я.
— Вони показують себе лише на початку, — пояснив він. — Після того, як їхні розвідники перенесуть нас до їхнього світу, потреба в проекціях неорганічних істот зникає. Якщо ми хочемо бачити неорганічних істот, розвідник переносить нас туди. Адже ніхто, я наголошую: ніхто не може подорожувати до їхнього світу сам.
— Чому так, доне Хуане?
— Їхній світ замкнений. Ніхто не може увійти туди чи вийти без згоди неорганічних істот. Єдине, що ти можеш зробити власними силами — уже коли ти в тому світі, звісно, — це виголосити свій намір лишитися. Сказати це вголос означає запустити потоки енергії, які не можна повернути у зворотному напрямі. У давні часи слова мали неймовірну силу. Тепер уже ні. У сфері неорганічних істот вони не втратили своєї могутності.
Дон Хуан засміявся й сказав, що немає потреби казати щось іще про світ неорганічних істот, оскільки я справді знаю про нього більше, ніж він і всі його товариші разом узяті.
— Лишилася тільки одна проблема, пов’язана з тим світом, яку ми не обговорювали, — сказав він. Ненадовго взяв паузу, ніби шукаючи правильних слів.
— У підсумку, — почав він, — моя відраза до діяльності прадавніх магів є дуже особистою. Як нагваль, я відчуваю огиду до того, що вони робили. Вони боягузливо шукали втечі у сферу неорганічних істот. Вони наполягали, що в хижому всесвіті, налаштованому розірвати нас на шматки, єдиний можливий рай для нас — там.
— Чому вони вірили в це? — спитав я.
— Тому що це правда, — відповів він. — Оскільки неорганічні істоти не можуть брехати, комерційна пропозиція посланця сновидінь — цілковита правда. Той світ може дати нам притулок і подовжити наше усвідомлення майже на цілу вічність.
— Комерційна пропозиція посланця, навіть якщо й правда, мене не приваблює, — сказав я.
— Хочеш сказати, що ризикнув би ступити на шлях, який може розірвати тебе на шматки? — спитав він з нотою розгубленості в голосі.
Я запевнив дона Хуана, що не хочу до світу неорганічних істот, байдуже, які переваги він пропонує. Моє твердження начебто безмежно його задовольнило.
— Тоді ти готовий вислухати останнє твердження про цей світ. Найжахливіше твердження, яке я можу зробити, — сказав він і спробував усміхнутися, але йому не надто вдалося.
Дон Хуан зазирнув мені в очі, певно, шукаючи іскри згоди чи розуміння. Мить він мовчав.
— Енергія, потрібна для зрушення точок збирання магів, надходить зі сфери неорганічних істот, — промовив він так, ніби поспішав із цим покінчити.
Моє серце мало не зупинилося. Я відчув запаморочення й мусив потупцяти на місці, щоб не зомліти.
— Це правда, — продовжував дон Хуан, — і спадок нам від прадавніх магів. Через них ми й досі перебуваємо в глухому куті. З цієї причини я їх і не люблю. Мене обурює вимушеність пірнати в одне й те саме джерело. Особисто я відмовляюся це робити. І намагався відвести тебе від цього. Але безуспішно, бо щось притягує тебе до того світу, наче магнітом.
Я зрозумів дона Хуана краще, ніж міг собі уявити. На енергетичному рівні подорож до того світу завжди означала для мене наплив темної енергії. Я навіть уявляв її в такій формі задовго до того, як дон Хуан озвучив своє твердження.
— Що ми можемо з цим зробити? — спитав я.
— Ми не повинні мати з ними справ, — відповів він, — і все ж ми не можемо триматися осторонь від них. Для мене виходом було брати їхню енергію, але не піддаватися їхньому впливу. Це називають граничним переслідуванням. Воно досягається збереженням непохитного тяжіння до свободи, хоча жоден маг не знає, що таке свобода насправді.