— Це правда, — сказав дон Хуан і глибоко зітхнув. — Завдання було прослизнути повз неорганічних істот, а не бути керованими ними.
— І що тепер буде? — спитала вона.
— На деякий час ви припините переслідувати переслідувачів, доки обидва не наберетеся сил, — сказав він. — Чи, може, ви ніколи цього не здійсните. Насправді це неважливо: якщо не працює одне, спрацює інше. Магія — це нескінченний виклик.
Він знову пояснив нам, наче намагався закріпити свої пояснення в нас у головах, що, перш ніж використовувати усвідомлення як елемент оточення, сновидці мають здійснити подорож до сфери неорганічних істот. Потім треба скористатися цією подорожжю як трампліном і, маючи в розпорядженні необхідну темну енергію, змусити жбурнути себе крізь середовище усвідомлення до іншого світу.
— Невдача вашої подорожі в тому, що ви не мали часу скористатись усвідомленням як елементом для подорожі, — продовжував він. — Не встигли потрапити до сфери неорганічних істот, як уже опинилися в іншому світі.
— Що ви нам порадите? — спитала Керол.
— Я пораджу вам бачитися якомога рідше, — сказав він. — Упевнений, що неорганічні істоти не проґавлять можливості дістати вас обох, особливо якщо ви об’єднаєте сили.
Тож відтоді ми з Керол Тіґґз свідомо трималися осторонь одне від одного. Перспектива ненавмисне спровокувати простеньку подорож була завеликим ризиком для нас. Дон Хуан підтримував наше рішення, знову й знову твердячи, що разом ми маємо досить енергії, аби спокусити неорганічних істот заманити нас знову.
Дон Хуан повернув мої заняття сновидіннями до бачення енергії в примарних станах, з яких вона береться. З плином часу я побачив усе, що мені відкрилося. Таким чином я досягнув найхарактернішого стану — втрати здатності детально описати все, що бачив. При цьому я завжди відчував, ніби досягнув станів сприйняття, для яких не знаходив слів.
Дон Хуан пояснив мої незрозумілі й непередавані видіння тим, що моє енергетичне тіло застосовує усвідомлення не як елемент для подорожей, оскільки я ніколи не мав достатньо енергії, окрім як для входження до енергетичних полів неоживленої матерії чи живих істот.
Орендар
Більше жодних занять сновидіннями, як я до того звик, не було. Наступного разу, коли я побачив дона Хуана, він віддав мене під опіку двох жінок зі своєї групи, Флорінди й Зулейки, двох своїх найближчих соратниць. Їхні настанови були зовсім не про брами сновидіння, а про різні способи використання енергетичного тіла, й тривали недостатньо довго, щоб мати суттєвий вплив. Я мав враження, що їх більше цікавить відвідувати мене, ніж чогось навчати.
— Нічого більше в сновидіннях я тебе навчити не можу, — сказав дон Хуан, коли я спитав його про такий стан речей. — Мій час на землі спливає. Але залишиться Флорінда. Саме вона направлятиме не лише тебе, але й усіх моїх учнів.
— Вона продовжить мої заняття сновидіннями?
— Цього я не знаю, і вона теж. Все залежить від духа. Справжнього гравця. Самі ми гравцями не є — ми лише пішаки в його руках. За наказами духа я маю розповісти тобі, що являє собою четверта брама сновидінь, хоч і не можу більше вести тебе.
— Який сенс загострювати мій апетит? Краще мені не знати.
— Дух не доручає вирішувати мені чи тобі. Я повинен змалювати тобі четверту браму, подобається мені це чи ні.
Дон Хуан пояснив, що перед четвертою брамою сновидінь енергетичне тіло подорожує до особливих, певних місць, і що є три способи скористатися четвертою брамою: перший — подорожувати до певних місць світу, другий — подорожувати до певних місць за межами цього світу, і третій — подорожувати до місць, що існують лише в намірі інших. Він стверджував, що останній спосіб найважчий і найнебезпечніший з трьох і, без жодних сумнівів, є прерогативою магів минулого.
— Що ви хочете, щоб я робив із цим знанням? — спитав я.
— Наразі — нічого. Відклади його, допоки воно тобі не знадобиться.
— Хочете сказати, що я зможу перетнути четверту браму власними силами, без допомоги?
— Зможеш чи ні, вирішуватиме дух.
Він різко облишив цю тему, але не дав мені відчуття, що варто спробувати досягти й перетнути четверту браму самотужки.
Потім дон Хуан призначив мені останню зустріч, щоб дати, як він висловився, чаклунське напуття: завершальний штрих до моїх занять сновидіннями. Він наказав зустрітися з ним у маленькому місті в південній Мексиці, де мешкав зі своїми товаришами-магами.