— Звісно, маги прадавніх часів жили й процвітали в цій місцевості, — казав він, спостерігаючи за моєю реакцією. — Тут, у цьому місті. Воно було зведене на справжньому фундаменті одного з їхніх поселень. Тут, у цій місцевості маги прадавніх часів вели всі свої справи.
— Ви знаєте це напевне, доне Хуане?
— Знаю, і ти теж знатимеш дуже скоро.
Моя тривога, зростаючи, спонукала мене до того, чого я терпіти не міг: зосередження на самому собі. Дон Хуан, відчуваючи моє засмучення, підхльоснув мене.
— Уже скоро ми дізнаємося, чи тобі насправді подобаються прадавні маги, чи новітні, — сказав він.
— Ви зводите мене з глузду всією цією дивною й зловісною розмовою, — запротестував я.
Тринадцять років з доном Хуаном понад усе привчили мене до уявлення про паніку, яка постійно чатує за рогом, готова вивільнитися будь-якої миті.
Здавалося, дон Хуан вагається. Я зауважив його швидкі погляди в напрямку церкви. Він поводився навіть неуважно. Коли я заговорив до нього, він не слухав. Я мусив повторити своє питання.
— Ви на когось чекаєте?
— Так, чекаю, — сказав він. — Напевне, що чекаю. Я просто відчував оточення. Ти перервав мене посеред аналізу місцевості моїм енергетичним тілом.
— Що ви відчули, доне Хуане?
— Моє енергетичне тіло відчуває, що все на місці. Вистава відбудеться сьогодні. Ти — головний герой. Я — характерний актор у маленькій, але значній ролі. Мій вихід у першому акті.
— Про що, заради бога, ви кажете?
Він не відповів мені. Усміхнувся з розумінням.
— Я готую грунт, — сказав він. — Так би мовити, розігріваю тебе, твердячи про те, як сучасні маги дістали важкий урок. Вони усвідомили, що, лише зберігаючи повну відстороненість, можна здобути енергію, щоб бути вільними. Їхня відстороненість особливого типу, породженого не страхом чи лінощами, а переконанням.
Дон Хуан зробив паузу і встав, витягнувши руки перед собою, в боки, а потім за спину.
— Зроби так само, — порадив він. — Це розслабляє тіло, а ти маєш бути дуже розслабленим, щоб зустрітися з тим, що чекає на тебе сьогодні.
Він широко всміхнувся.
— Сьогодні на тебе чекаює або повне відсторонення, або відверта поблажливість. Це вибір, який мусить зробити кожен нагваль моєї школи.
Він знову сів і глибоко вдихнув. Здавалося, сказане ним забрало в нього останні сили.
— Гадаю, я можу зрозуміти відсторонення й поблажливість, — продовжував він, — тому що мав привілей знати двох нагвалів: мого покровителя, нагваля Хуліана, і його покровителя, нагваля Еліаса. І спостерігав різницю між ними двома. Нагваль Еліас був відстороненим настільки, що міг відкинути запропонований дар сили. Нагваль Хуліан був також відстороненим, але недостатньо, щоб відмовитись від такого дару.
— Судячи з того, як ви говорите, — сказав я, — я сказав би, що ви збираєтеся поставити сьогодні наді мною якийсь дослід. Це так?
— Я не маю влади ставити на тобі будь-які досліди, але дух має, — сказав він з усмішкою, а тоді додав: — Я лише його агент.
— І що дух збирається зі мною робити, доне Хуане?
— Можу лише сказати, що ти дістанеш урок сновидінь, якими зазвичай бувають ці уроки, але дістанеш його не від мене. Сьогодні дехто інший стане тобі вчителем і провідником.
— Хто ж буде моїм вчителем і провідником?
— Гість, який може жахливо здивувати тебе або не здивувати зовсім.
— І що за урок сновидінь я дістану?
— Урок стосовно четвертої брами сновидінь. І він складається з двох частин. Першу частину я поясню тобі зараз. Другу тобі ніхто пояснити не зможе, адже це стосується лише тебе. Усі нагвалі моєї школи проходили цей урок з двох частин, але серед них не було двох схожих уроків — усі вони були розроблені відповідно до особливостей характеру тих нагвалів.
— Ваше пояснення анітрохи мені не допомагає, доне Хуане. Я все більше й більше нервую.
Довгу мить ми мовчали. Я був вражений, стривожений і не знав, що ще сказати, не впадаючи у відверте ниття.
— Як ти вже знаєш, для сучасних магів сприймати енергію безпосередньо — питання особистого досягнення, — сказав дон Хуан. — Ми маніпулюємо точкою збирання за допомогою самодисципліни. Для прадавніх магів зміщення точки збирання було наслідком 'їхнього підкорення іншим — своїм вчителям, які здійснювали ті зміщення шляхом темних операцій і передавали учням як дар сили.
— Ті, чия енергія сильніша за нашу, здатні робити з нами що завгодно, — продовжував він. — Наприклад, нагваль Хуліан міг створити з мене що хотів, диявола чи святого. Але він був бездоганним нагвалем і дав мені бути самим собою. Прадавні маги були не настільки бездоганні, й у своїх нескінченних спробах здобути контроль над іншими створили ситуацію темряви й жаху, яка передавалася від учителя до учня.