Керол допомогла мені піднятися з бруківки й тривожно оглянула мої ноги й зіниці очей, шию й поперек. Сказала, що я досі страждаю від енергетичного потрясіння.
Вона поклала мою голову собі на груди, наче я був дитиною-симулянтом, з якої вона кепкувала.
Невдовзі мені все ж покращало. Я навіть почав відновлювати контроль над своїми рухами.
— Як тобі подобається одяг на мені? — зненацька спитала мене Керол. — Надто причепурилася для такого випадку? Як на тебе, у мене нормальний вигляд?
Керол завжди вишукано вдягалася. Якщо в ній було щось незаперечне, то це її бездоганний смак в одязі. Власне, увесь той час, що я її знав, між доном Хуаном та рештою з нас ходив жарт, що єдина її чеснота — майстерне вміння купувати прекрасний одяг і носити його граційно та стильно.
Мені її питання здалося дивним, і я зауважив:
— Чого б тобі бути невпевненою у своїй зовнішності? Раніше ти ніколи цим не переймалася. Намагаєшся когось вразити?
— Я намагаюся вразити тебе, звісно, — сказала вона.
— Але зараз не час, — заперечив я. — Важливо, що відбувається з тією, що кидає виклик смерті, а не твій вигляд.
— Ти б здивувався, наскільки важливий мій вигляд, — розсміялася вона. — Мій вигляд — питання життя і смерті для нас обох.
— Про що ти кажеш? Ти нагадуєш мені, як нагваль влаштовував мою зустріч з тією, що кидає виклик смерті. Він мало не звів мене з глузду своїми загадковими розмовами.
— Його загадкові розмови були виправдані? — спитала Керол з убивчо серйозним обличчям.
— Майже напевно так, — визнав я.
— Так і з моєю зовнішністю. Смійся з мене. Як я тобі? Зваблива, не зваблива, принадна, посередня, огидна, нестерпна, владна?
Я задумався на мить і зробив свою оцінку. Я вважав Керол дуже звабливою. Це було досить дивним для мене. Я ніколи свідомо не думав про її принади.
— Я вважаю тебе божественно вродливою, — сказав я. — Власне, ти просто приголомшлива.
— Тоді це, мабуть, правильний вигляд.
Вона зітхнула.
Я намагався розібратися, що вона має на увазі, коли вона заговорила знову. Вона спитала:
— На що була схожа твоя зустріч із тією, що кидає виклик смерті?
Я стисло переповів їй власні враження, особливо від першого сну. Сказав, що, на мою думку, та, що кидає виклик смерті, дала мені побачити місто, але в інший час, у минулому.
— Але це неможливо, — випалила вона. — У всесвіті немає минулого чи майбутнього. Є лише мить.
— Я знаю, що це було минуле, — сказав я. — Та сама церква, але місто інакше.
— Подумай трохи, — наполягала вона. — У всесвіті існує лише енергія, а енергія розрізняє лише «тут і зараз», нескінченне й всюдисуще «тут і зараз».
— То що, на твою думку, зі мною сталося, Керол?
— За допомогою тієї, що кидає виклик смерті, ти перетнув четверту браму сновидінь, — сказала вона. — Жінка в церкві ввела тебе у свій сон, у свій намір. Ввела тебе у свій візуальний образ міста. Вочевидь, вона уявила його в минулому, і цей її візуальний образ досі незмінений. Як, певно, і її сучасний образ цього міста теж.
Після довгого мовчання вона поставила мені ще одне питання:
— Що ще робила з тобою та жінка?
Я розповів Керол про другий сон. Сон про місто, яким воно є зараз.
— Он воно що, — сказала вона. — Та жінка не лише ввела тебе у свій минулий намір, але потім ще й допомогла перетнути четверту браму, змусивши твоє енергетичне тіло перенестися до іншого місця, що існує сьогодні лише в її намірі.
Керол зробила паузу й спитала мене, чи жінка в церкві пояснила мені, що означає намір у другій увазі.
Я дійсно пам’ятав, що вона згадувала про це, але не саме пояснення значення наміру в другій увазі. Керол мала справу з ідеями, про які ніколи не казав дон Хуан.
— Звідки в тебе всі ці новаторські ідеї? — спитав я, щиро дивуючись тому, наскільки ясний в неї розум.
Ухильним тоном Керол запевнила мене, що жінка в церкві чимало пояснила їй про ці тонкощі.
— Зараз ми маємо намір у другій увазі, — продовжила вона. — Жінка в церкві приспала нас: тебе тут, а мене в Тусоні. А потім ми знову заснули вже у твоєму сні. Але ти не пам’ятаєш цієї частини, а от я пам’ятаю. Таємниця подвійних положень. Пам’ятай, що казала тобі жінка: другий сон — це намір у другій увазі, єдиний спосіб перетнути четверту браму сновидінь.
Після довгої паузи, під час якої я не міг сформулювати жодного слова, вона сказала: