Ґеллісон хапає його за ліву руку і, коли він її стискає, Ходжес відчуває, як біль йому стрибає по ній вгору, аж у скроні.
— Я сам піду. Схоплю першого охоронця, якого побачу, і скажу йому, щоб передав по радіо Віндому, аби той прийшов сюди й побалакав з вами.
— Ні, — заперечує Ходжес. — Ви цього не робитимете, сер.
Холлі Джібні з них єдина, хто все ясно бачить і розуміє. Містер Мерседес всередині. У нього бомба, і лише завдяки милості Господній він її досі не підірвав. Надто пізно вже для поліції, і надто пізно для охоронців із служби безпеки «МАКу». І надто пізно для нього самого.
Але.
Ходжес сідає на один із порожніх ящиків.
— Джероме. Холлі. Підійдіть до мене.
Вони підходять. Очі в Джерома аж білі, він ледь стримує паніку. Холлі бліда, але зовні спокійна.
— Перетворитися на лисого не було б достатнім. Він мусив зробитися незагрозливим на вигляд. Мабуть, я знаю, як він це зробив, і якщо я правий, тоді я знаю й де його зараз шукати.
— Де? — питає Джером. — Скажіть нам. Ми його дістанемо. Ми мусимо.
— Це буде нелегко. Саме зараз він мусить бути насторожі, в тривожному стані червоного ступеня, безперервно відстежуючи свій особистий периметр. І тебе він знає, Джероме. Ти часто купував морозиво з того клятого фургону «Містер Смаколик». Ти сам мені про це розповідав.
— Білле, він продавав морозиво тисячам людей.
— Авжеж, але чи багато чорношкірих людей у Вест Сайді?
Джером мовчить, але тепер той, хто кусає собі губи — він.
— А чи велика та бомба? — питає Ґеллісон. — Може, мені ввімкнути пожежну тривогу?
— Тільки, якщо ви бажаєте, аби повбивало всю цю чортову прірву людей, — каже Ходжес. Йому дедалі важче стає балакати. — Щойно він відчує небезпеку, у ту ж мить він підірве те, що має. Ви цього бажаєте?
Ґеллісон не відповідає, і Ходжес знову повертається до двох неправдоподібних спільників, яких Бог — чи якась химерна фортуна — призначила цього вечора бути з ним.
— Ми не можемо випробовувати долю на тобі, Джероме, і ми аж ніяк не можемо випробовувати долю на мені. Він стежив за мною задовго до того, як я дізнався, що він взагалі існує на світі.
— Я підберуся ззаду, — каже Джером. — Захоплю його зненацька. У темряві, де нема нічого, окрім світла зі сцени, він мене нізащо не помітить.
— Якщо він там, де, як я гадаю, він є, твої шанси на те, щоб так зробити, будуть п’ятдесят на п’ятдесят, і то в найкращому випадку. Це недостатній рахунок.
Ходжес обертається до жінки з сивіючим волоссям і обличчям невротичної юнки підліткового віку.
— Це мусите бути ви, Холлі. Зараз він вже тримає палець на спусковому гачку, а ви єдина, хто може підібратися близько без того, щоб бути впізнаною.
Вона прикриває свої понівечені губи долонею, але однієї недостатньо, тож вона додає ще й другу. Очі в неї величезні й вологі. «Господи, поможи нам», — думає Ходжес. Це не вперше його навідує така думка в зв’язку з Холлі Джібні.
— Тільки якщо ви підете разом зі мною, — промовляє вона крізь пальці. — Можливо, тоді…
— Я не можу, — каже Ходжес. — У мене інфаркт.
— Ох, біда, — стогне Ґеллісон.
— Містере Ґеллісон, там є сектор для інвалідів? Мусить бути, правильно?
— Звичайно. У середній частині аудиторії.
«Він не лише зумів пробратися на концерт, — думає Ходжес. — Він ідеально розташувався, щоб спричинити якнайбільше смертей».
Він каже:
— Слухайте сюди, ви двоє. Не змушуйте мене повторювати це двічі.
— 35 —
Завдяки інтродукції конферансьє, Брейді трішки розслабився. Те ярмаркове лайно, що він бачив, як його вивантажували, коли робив свій розвідувальний похід, зараз або десь за лаштунками, або підвішене нагорі. Перші п’ять-шість пісень гурту — то лише для розігріву. Доволі скоро ті декорації або виїдуть з-за боковин сцени, або опустяться згори, тому що основна робота цього гурту, причина того, чому вони зараз тут — продати найсвіжішу порцію свого аудіогівна. Коли діти — багато з них уперше в житті потрапили на поп-концерт — побачать ті яскраві миготливі вогні та чортове колесо й задній фон, що зображує морське узбережжя, вони зі своїми тінібоперськими мізками зовсім ошаліють. І от тоді, саме тоді, він і посуне тумблер на Речі Два й від’їде в пітьму верхи на золотій бульбашці всього цього щастя.