— А чому на тобі немає ніяких прикрас? — пошепки поцікавилась Світлана у Зоряни. — Навіть сукні пристойної немає, не кажучи вже про весільну?
— А чому ви шепочете? — доволі голосно озвалась покоївка. — Боїтесь розбудити Світло? Не бійтесь, ви ж бачите, воно прокинулось, воно народжується. Богиня Ночі вже пішла. А ось і Рада Старійшин! — екзальтовано вигукнула Зоряна. — А Роман разом із ними чи ні? Ви його зрите?
— Зрю, — відказала Світлана, подумавши, що всі її київські друзі — а чи були це, власне, друзі, чи просто знайомці, колеги? — зі сміху померли б, зачувши від неї такі стародавні звороти. То чому ж вона почувається так, ніби ці слова жили, дрімаючи, у глибинній пам’яті її єства, і прокинулись, дочекавшись слушного часу? — Він там, серед них. Я бачу його чорняву голову серед білявих маківок. Ти що, сумнівалась, чи прийде він?
Наречена знітилась.
— Я мала сумніви, — тихо зізналась вона. — Він рицар, хоч і радник, а я проста служка. Я йому не пара.
Цікава обмовка, — відзначила Лана, — рицар, хоч і радник. Видно по всьому, що і в далекі часи саме лише вміння плескати язиком не надто віталось, і в переліку почесних професій фах Романа не займав вищий щабель. Чи причина тут в іншому, а все те вона собі надумала, керуючись виключно особистими почуттями до радника? Може, він рицар плаща та кинджала, ще хотіла спитати Лана, проте утрималась, знаючи наперед, що іронії Зоряна не розпізнає, зате відчує єхидство в голосі дружки, і їй буде неприємно. Натомість вона промовила:
— Ти так і не відповіла на моє питання.
— Які прикраси потрібні нареченій в день, коли єдина і найголовніша прикраса — вона сама? — Зоряна трусонула головою, і розкішний, золотавий водоспад сяючого волосся полився по плечах рівними, гладенькими струменями. — І які шати своєю пишнотою можуть заступити усе багатство люблячого серця? Дивіться краще на обряд, пані. Зараз буде цікаво. Сподіваюсь, Роман пройде випробування.
Світлана повернула голову в той бік, купа дідків переходила міст з явним наміром приєднатись до жінок, а наречений чомусь спускавсь до річкового берега з іншого боку, так, щоб його і Зоряну розділяла вода.
— А що, може не пройти? — спитала Лана з інтересом.
Її довге волосся падало на очі, а срібні підвіски на скронях дрижали, наче сльози на кінчиках вій засмученої красуні. Одежа її, хоч і чиста та свіжа, погано захищала від вранішньої вологи в повітрі; примруживши очі, щоб від холодного вітру вони не сльозились, Лана спостерігала за тим, як Світозар, вишикувавши півколом сімох своїх старійшин, став напроти них, обличчям до сходу, і підніс руки долонями до неба, немов — хоча чому ж немов? — язичеський жрець. Свої шикарні сап’янові чоботи він десь залишив і — от же дивина — босий, здавався ледь не вищим, ніж на отих вражаючих підборах. Доки він щось говорив — що саме, Світлана не чула, хоч і стояла дуже близько, так близько, що бачила, як ворушаться його вуста і вуса колишуться, мов очерет від вітру, — Зоряна мовчала, а як тільки він замовк, наречена негайно відмовила:
— Досі не траплялося такого, щоб котрийсь чоловік не пройшов. Але все в житті буває вперше — ви ж знаєте.
Та знаю. На жаль.
— А в чому полягає… що він робить?
Попри зойк дружки Зоряна залишилась незворушною.
— Роздягається.
— Навіщо?
Наречена озирнулась, здивована.
— Бо у воду краще лізти без строю.
— Стривай, не далі, як учора, ти себе не тямила, займаючись самобичуванням із того приводу, що король заслаб після купання в річці. І ось сьогодні…
Навряд чи Зоряна знала, що таке «самобичування», але те скиглення обірвала хутко:
— Це наш старовинний звичай.
— Хворіти на пневмонію після купання?
— Я не відаю, що таке пневмонія, моя пані, та звичай цей стосується лиш молодят. Король рятував мою доньку, а не одружувався — це різні речі.
— Таки різні, як Бог святий. Виходить, вода в Змійці не дуже-то й холодна.
— А ви торкніться.
Лана послухалась, тим більше, що стояли вони за кілька метрів від води, і охнула, опустивши руку в сріблясто-сірі, кольору власних очей, хвилі річки. Води Змійки були не просто холодними, а крижаними, мов гірське джерело, зачате і напоєне талими снігами з верхівок Карпат.