Його запевнили, що для цього добудуть достатньо дизелю.
— Оті добре. Тепер хай Вилупок ще з годинку потанцює в повітрі. Стиляги хочуть надивитися, то й нехай. Не треба зариватися, коли хлопцям хочеться святкувати. Хай витягають свої платівки з музикою в стилі каліпсо, хай розкурюють зілля в люльках. Завтра хай «Месник» надрукує спецвипуск, бо в місті на таке голодні, тільки я скажу Домінікові, щоб кількість жертв не називав. Хай надрукують кілька гарних кривавих картинок, най Боуган потішиться — ви ж знаєте, панство, як це робиться. Звичайно, під час гулянь полісія мусить особливо пильно наглядати за 98 сходинками. Треба вивести всі загони — кінну, псячу, загальну паскуднячу.
Муніципальники заквохтали на знак згоди.
— Ми знаємо, — не вгавав Старигань, — як від звіриної жорстокості постраждала приватна власність на Манівцях?
Йому сповістили про відомі збитки.
— Ну хоч шатра на базарі цілі. Це вже щось. Коли бабуся може вранці вийти на базар і купити собі ярини, то в світі все гаразд. Далі — Манюня.
Люди за столом стрепенулися, Старигань сумовито примружився.
— Нема ради, треба послати до старої делегацію. Треба їй втовкмачити, що якщо пайківський елемент тепер бере участь у димопільській торгівлі, то його слід тримати в рамках. Ми не дозволимо, щоб місто пішло псу під хвіст. Ми, звичайно, можемо припустити, що Стиляги брехали крізь зуби і спробують піддурити пайкі, спихнувши їм кілька хвойдарень і талонів на знижку в педикюрні…
Сяйнуло кілька блідих посмішок — уперше за вечір. Старигань говорив мудро і впевнено, і це всіх заспокоювало.
— Ось тільки Гартнетти ведуть небезпечну гру. Ті з нас, хто бачили світу, знають: немає видовиська страшнішого, ніж піщаний пайкі, який думає, що його піддурили. Я, звісно, не хочу зводити наклеп на людей їхнього етнічного походження…
Він підвів брову.
— …але ми ж не хочемо, щоб ця погань безголова тут закріпилася? У Боугана й так репутація ні к чорту. І я не кажу, що незаслужено. Зухвале в нас місто.
Муніципальники сумовито знизали плечима на знак згоди.
— Я просто кажу, — вів далі Старигань, — що нам тільки й не вистачало, що уславитися як Пайківський централ. У нас і так справи гайки, хлопці. Нам треба, щоб Манюня була на нашому боці проти пайківської навали. Далі. Що стосується Ґанта Бродріка…
Муніципальники завмерли на краєчках своїх сидінь.
— …то я з ним говорив не раз, але, мушу визнати, його мотиви лишаються для мене загадкою. Я не певен, чому він повернувся. Знаю тільки, що один блідий чолов’яга через нього ночі недосипає. І я от шо собі думаю…
Старигань хитро посміхнувся.
— Отже, є в нас Ґант, Цибатий і красунечка Маку. Тож ви собі подумайте, любі мої. Стара-добра любовна драма поможе нам трохи задурити боуганський нарід, коли вітер не так подме. Так йому стара-добра кровна помста легше забудеться…
Незабаром муніципальники закивали, зрозумівши його задум.
— Послухайте, — гукнув Старигань, — не треба зводити історію міста Боуган до мафіозних розборок. Ми їм і старий-добрий любовний трикутник згодувать можем, січете?
Частина 3. Квітень
Вавилонський монтаж
Квітневу ніч у Дополі розітнув пекучий крик.
Логан Гартнетт, сумноокий бос Стиляг, підвів сонний погляд на високе віконечко у своєму відсіку в дурман-салоні. За відкритим вікном буяла пекуча весна, білі звуки крику прошивали повітря. Логан, який у цю жорстоку пору лишився з розбитим серцем, вмостився на кушетці, а крик курсував шляхами його крові, ніби його розносила ціла армія мурах-бігунів. Логанове справжнє кохання його покинуло, тож він просто заплющив очі, щоб не зважати на крик, а рожевий внутрішній бік його повік п’яно пульсував. Він відчував, як самотня краплина поту повільно, непевно котиться з лоба по носі, переповзає у впадинку над тонкими вустами, повільно лоскоче губи, лишаючи солоний опік, і нарешті опиняється на підборідді, звідки її стирає Дженні Цзинь акуратним порухом пальчика на нозі.
Він розплющив очі й поглянув на дівчину.
Вона підморгнула і знову забрала ногу. Вона сиділа навпочіпки на дальньому краю кушетки лицем до нього. Вона взяла макітру й макогін, і заходилася терти макову пасту, і розмазала її по чашечці дурман-люльки, і наблизилася до нього по кушетці — погляньте, як повільно і плавно вона рухається з ліками для розбитого серця — і піднесла люльку йому до губ, і викресала іскру.