— Але вони досі одружені? — запитала я.
Я, звісно, мала на увазі, чи вони досі сплять разом.
— Одружені в чиєму розумінні? — перепитала Една, склавши руки на грудях і нахиливши голову. А коли я нічого не відповіла, знову усміхнулася і сказала: — Тут є певні нюанси, моя дорогенька. З віком ти переконаєшся, що цілий світ — то самі нюанси. Не хочеться тебе розчаровувати, але краще я скажу тобі вже: більшість шлюбів — це ані рай, ані пекло, а таке собі чистилище. Та попри все, кохання треба поважати, а Біллі й Пеґ по-справжньому кохають одне одного. А тепер, сонечко, якщо ти зможеш переробити цей пояс так, щоб він не стискав мені ребра щоразу, як я піднімаю руки, я буду до смерті тобі вдячна.
Зважаючи на те, що репутація Едни мала вивести спектакль на вищий рівень, дядько Біллі твердо вірив, що й усі інші складові вистави мусили відповідати зірковій акторці («Театр “Лілея” щойно отримав папери, які підтверджують його родовід», — ось як він описав цю ситуацію. — Це буде собаче шоу зовсім іншого класу, малята».) Те, що ми створювали для «Міста дівчат», наполягав він, мусило бути у сто разів ліпше за все, що ми робили досі А враховуючи, щó саме ми створювали досі, завдання було, звісно, не з легких.
Дядько Біллі висидів кілька постановок «Танцюй до упаду, Джекі!» і навіть не намагався приховати зневаги до нашої тодішньої трупи.
— То все непотріб, серденько, — сказав він тітці Пеґ.
— Не підлизуйся, — відповіла вона. — По-моєму, ти стараєшся затягнути мене в ліжко.
— Непотріб на двадцять чотири карати. І ти це знаєш.
— Та вже кажи як є, Біллі. Перестань мені лестити.
— Артистки ще можуть бути, бо до них вимога лиш одна: добре виглядати, — сказав він. — Можемо їх залишити. А от актори паскудні. Треба десь дістати нові таланти. Танцівниці досить милі й усі як одна виглядають так, ніби виросли в поганих сім’ях, і мені це подобається… але вони так незграбно танцюють. Це нікуди не годиться. Мені до вподоби їхні вульгарні личка, але краще хай стоять позаду, а наперед поставимо хлопців і дівчат, які дійсно щось уміють, щонайменше шістьох. Наразі є тільки один танцюрист, який вимахує ногами на сцені так, що мене від цього не верне, — і це отой красунчик Роланд. Він прекрасний. І я хочу, щоб усі решта були його рівня.
Роланд так зачарував дядька Біллі своєю харизмою, що той хотів було написати для нього окрему пісню під назвою «Може, на флоті» — про хлопця, який у пошуку пригод хоче піти служити на флот; але насправді то було б хитрим і завуальованим натяком на Роландову очевидну гомосексуальність. («Це буде щось на кшталт “Ти найкращий”», — пояснив нам дядько Біллі. — Така собі двозначна пісенька».) Проте Олів відразу зарубала цю ідею.
— Чому, Олів? Ну давай! — намагалася вмовити її тітка Пеґ. — Звучить весело. Жінки й діти все одно не вловлять натяку. Це ж має бути пікантна історія. Нехай хоч раз буде з родзинкою!
— Та родзинка затверда для пересічного глядача, — винесла свій вердикт Олів, і на тому все скінчилося: Роланд залишився без пісні.
Мушу сказати, що Олів зовсім не подобалася наша затія. Вона була єдиною людиною в «Лілеї», яку дядько Біллі не зміг заразити своїм ентузіазмом. Вона скисла ще того дня, коли він приїхав, і відтоді її настрій не поліпшувався.
Чесно кажучи, її суворість почала мене неабияк дратувати. Вона скиглила за кожну копійку, позбувалася всього, що здавалося непристойним, сліпо дотримувалася своїх непорушних звичок, відкидала всі дотепні ідеї, що їх пропонував дядько Біллі, безперестанку до всього чіплялася і взагалі — псувала весь запал і веселощі, тому це ставало просто нестерпно.
Ось, скажімо, той намір дядька Біллі найняти ще шістьох танцюристок і танцюристів, окрім тих, що зазвичай виступали на сцені. Тітка Пеґ підтримувала його руками й ногами, натомість Олів назвала це «даремною метушнею».
Коли дядько Біллі заперечив — мовляв, зі ще шістьма танцюристками й танцюристами наш спектакль стане справжнім шоу, — Олів відповіла:
— Ще шість хлопців та дівчат захочуть грошей, яких у нас і так нема, а спектакль від того ні виграє, ні програє. Ми тільки за репетиції платимо по сорок доларів на тиждень. А ти хочеш ще шістьох привести? І де я, по-твоєму, маю набрати на них усіх грошей?