Ну, от і все, тепер можна… Попрощалася.
Ще віддати останні розпорядження Анні, новій служниці. Добре, що вони прислали жінку на ім’я Анна, звичайне і для українського вуха. Ту, що була перед нею, звали Анардою, і це спричиняло безліч неприємностей і викликало безліч запитань. Служниця не може сидіти вдома, її робота — ринок, крамниці, супермаркети, пошта, плата за газ, телефон — вона повинна спілкуватися з людьми, знайомитися, називати нормальне, людське, приємне ймення, після якого наступним запитанням не буде — а звідки ви? А хто це вас так дивовижно назвав? Подумали, подбали й про це.
Ще потрібно нагадати Робі про таку маленьку побутову дрібницю — розпустити містом чутку, що Ада виявилася далекою родичкою пані Аріадни, тому після її смерті мешкатиме в будинку. Про документи, оформлення, інші формальності подбає Роберт. А її справа — чергова омана, щоб нікому не видавалося дивним. Це вже зроблено. Мешканці міста навіть не здогадуються, що вже вдихнули бодай молекулу рожевого диму, що піднявся над Щастигорою в момент акцепто. Вдихнули й оману…
Під час кожного портаменто вона приносить не лише потрібне господареві. До складу рецепто — складної суміші — іноді включаються додаткові компоненти, про які просять її деякі утаємничені. Зазвичай керівниками міста стають саме вони, саме ті, хто просить, і кому відкривається таємниця вулкано-феліче. Вони знають, як використовувати цю зброю масового впливу — дим, що піднімається із жерла і здається таким невинним, таким звичайним, таким приємним навіть. Господар відкриває таємниці лише обраним. І вони знають — у скрутну годину треба звернутися до пані Аріадни, попросити її. ПОПРОСИТИ. Добре попросити, в особливий спосіб. І вона додасть до чергового рецепто відповідну траву. І трава підніметься димом. І люди вдихнуть. І стануть тихими, сумирними, терплячими, спокійними, покірними, наче вівці. Саме такими легко керувати. А за особливу плату можна додати трішки страх-трави. І тоді вони БОЯТИМУТЬСЯ… І з таким стадом можна виробляти все, що завгодно…
Єдина проблема — ті, що приїхали. Ті, що не вдихнули вчасно чарівного диму.
А ще — є люди, на яких цей дим не діє. Їх обмаль — одиниці. Але вони можуть часом спричинити неприємності. Бувало таке. Для них існують особливі методи впливу. Але це вже непотрібне, зайве. Тепер це вже справа Ади. О, їй сподобається такий спосіб впливу на людей. Аріадні самій подобалося колись, у перші сто років…
Про цю особливість Прикарпатська довідалися вже й політики. Деякі, особливо наближені. І вони зрозуміли — таким чином можна досягати результату, необхідного їм на оцих… як їх… виборах. Навіть вона сама ходила на ці їхні виборчі дільниці і навіть опускала довгий папірець у скриньку — спершу обтягнуту червоним, потім картонну. Кажуть, скоро їх виготовлятимуть із прозорого пластику. Не могла не робити цього — адже вона громадянка країни! Має паспорт і всі інші документи, які засвідчують все, що завгодно, окрім правдивої інформації про її особу.
За радянських часів не ходити на вибори означало записати себе до ворогів влади, а навіщо їй це? Вона чудово ладнала з будь-яким ладом та соціальною формацією. Знала — рано чи пізно вони прийдуть до неї і попросять!
А тепер вибори стали іншими — папірець довгий, на ньому перелічено десятки прізвищ. Ну то й що? Ці люди просто якісь смішні та ненормальні! Вірять, що таким чином можна щось змінити! Пишаються власним впливом на події. І їх у цьому переконують сто разів на день. А все вже давно запрограмовано, вирішено, записано. Навіть те, в якому віконечку вони нібито власноруч і вчасною волею поставлять оту свою закарлючку, їм тільки здається, що вони висловлюють цим власну волю. А воля вже давно нав’язана…
Такий спосіб впливу — найефективніший з усіх. І ним користуються вже не тільки в Прикарпатську.
І вони просять, політики. Щоправда, звертаються не на пряму, а через Робі. І платять йому. Але пані Аріадна вже давно не звертає увагу на такі дрібниці. Робі чудово виконує свої обов’язки, і його праця варта будь-якої винагороди. Без нього вона, мабуть, не змогла б прилаштуватися до так званих «нових реалій». І молодші від неї втрачали ґрунт під ногами…
А сьогодні Роберт повинен виконати особливе завдання, таке трапляється не щороку і навіть не щостоліття. Обряд смерті та поховання. Планувати власний похорон — це не дуже весело, але дуже важливо. Гідно виконати всі обов’язки і гідно піти — надзавдання. І не просто гідно, а правильно. Щоб потім не повертатись. Будинок з привидами — це занадто навіть для Прикарпатська.
Пані Аріадна обійшла кімнати. Повільно, торкаючись часом до особливо дорогих дрібничок. З кожною стільки пов’язано…