Так дивно почуватися молодою і такою сильною! Останні роки, коли вона почала старіти, по-людськи старіти і втрачати сили, були важкими. Ні, еліптин — справді чудова штука. Шкода, що порошок з кутнього зуба дракона майже закінчується… Де їх шукати нині, драконів? Увімкнеш телевізор — хоч греблю гати, а зуб? Зуба не знайдеш…
Біля ганку зупинилася машина. Навіть не одна, а дві. Друга, зовсім нова, невеличка, симпатична рожева машинка — це для Ади.
— Робі, в гараж її, отуди… Гарну машинку купив, помітну.
— Гадаю, їй сподобається. Принаймні ні в кого в місті такої немає!
— Молодчина, Робі, постарався. Послухай, у мене є прохання…
— Я весь увага! Ви ж знаєте, ваші прохання — закон!
— Будь ласка, не надто навантажуй її оцими твоїми штучками… Ну, ти знаєш… Я відчуваю, вона може не витримати. Слабка жінка…
— Але ж у цьому і полягає моя робота! Ініціація і фуоко сервізіо — от моє основне завдання!
— Але ж і ти знаєш, що кожну роботу можна виконувати по-різному… Вогонь може бути різної температури. Я прошу.
Роберт схилив голову на знак покори.
— Гаразд. Все буде в рамках ритуалу, не більше. Сподіваюся, коли прийде час, вона вже зрозуміє суть служіння і підготується.
— Робі, є велика різниця… Вона — дочка звичайного земного чоловіка, якого тільки нарекли Адамом, а я — Його дочка. І до мене всього лише раз гварда маджора була не Його дочкою.
— Але ж вона спершу буде лише гварда мінора…
— Так, звичайно, маджора — лише після акцепто магно, але ж я не зовсім певна у ній… Якби вона знала, скільки всього залежить від її правильної поведінки, від суворого дотримання правил, від кожної сторінки «Книги мудрості»!
Робі зітхнув. Розумів, скільки всього звалиться вже завтра на його плечі. Нову гварду доведеться буквально водити за ручку. І перші кроки будуть нелегкими, особливо з огляду на його особливі функції, які він повинен виконувати і ніхто, ніщо, навіть прохання пані Аріадни не може цілком усунути його від виконання обов’язку. Вона й саме це розуміє. Фуоко сервізіо — це те, що він робить вже багато років раз на сто десять днів. Це — середня служба. Раз на триста тридцять три — велика. Раз на шістсот шістдесят шість — Фуоко грандіозно, особлива, спеціальна. А мала служба — щодня. Він звик до неї, вона увійшла в його плоть і кров, він має особливі повноваження і можливості. За таку службу половина чоловіків світу віддала б половину життя — аби іншу прожити так, як він. Але це — особлива ласка за особливі заслуги. Це — чоловічий бік служіння. І не жінкам, навіть таким, як пані Аріадна, це змінювати.
Останні роки його служби були нецікавими. Після отого скандального проколу в своїй кар’єрі пані Аріадна отримала пробачення господаря. Але для того, щоб ніколи не повторилося щось подібне, вона приготувала особливе вино — корпорі морто — і все, тіло її почало повільно, дуже повільно, значно повільніше за інших людей, старіти, але плотські бажання померли одразу. Жоден фуоко аморе не здатен був відтоді спокусити чи запалити її. Смерть. Смерть тіла… Вона жила тільки силою духу. А тепер і ця сила вичерпалася.
Його ритуал очищення вогнем перед приношенням став нудним і нецікавим. Та й тіло старої, хай пробачить йому велика й прекрасна пані Аріадна, жінки не спокушає навіть такого, як він. Це зараз, перед смертю, під дією еліпсину, вона повернула собі частину колишньої привабливості, але ж це тимчасово. І час закінчується сьогодні опівночі. Ох, і роботи ж у нього сьогодні! Зовсім закинув бізнес. Не з’являвся у своїх супермаркетах уже понад тиждень. І потім, мабуть, часу більше не стане.
Цієї ночі він повинен… Навіть йому, з його досвідом, стало моторошно. Але це необхідно. А завтра — всі формальності, пов’язані із реєстрацією смерті, такі ж, як з кожною людиною. Вона передбачила і це. Всілякі ритуальні штучки привезе Колян, він все робить на рахунок два, навіть до трьох рахувати не треба, а для нього, шановного Роберта Олександровича — на раз! Звісно, прийдуть люди. Тому з фуоко морте доведеться зачекати — вони повинні побачити, переконатися. Ой, ці церемонії… Але така робота.
І не щодня таке трапляється — Аріадна не просто відьма, не просто охоронниця, вона — гварда маджора беніссіма грандесса! Такі титули просто так не роздають, їх треба заслужити. Тому гостей очікується чимало. Але запрошення — це вже справа господаря.
— Котра година, Робі? Чи скоро…
— Скоро. Вона вже, мабуть, неподалік.
Котра година… Вона питає його, наче сама не може подивитися на годинник. Мабуть, навіть маджора беніссіма не звільняється цілком від страху. Ці стрілки, які ось-ось зійдуться у смертельному поцілунку, стрілки, які от-от ляжуть одна на одну і зупиняться — видовище не для слабодухих. І навіть сильні духом не завжди можуть витримати… Наче палець смерті…