З одним із них довелося Романові ділити нари з перших днів ув’язнення. Товаріщ Андрій, як він сам себе називав, навчив Романа багатьох тюремних премудростей, які вивіз у клуночку зеківського досвіду з Ярославської тюрми, зі страшної «одиночки», де божеволів майже рік сам, а потім, наче Робінзон П’ятницю, отримав друга по нещастю — «одиночок» бракувало. Ці страшні розповіді трохи примирили Романа з велелюддям у камері, навчили його бачити кращий бік навіть найгіршої біди. Навчив його товаріщ Андрій і такого простого способу спілкування між в’язнями різних камер. Вранці, коли виводять на «оправку», розсипати на поличці над умивальником тоненький шар зубного порошку і написати те, що хочеш повідомити. Наприклад, «Нов — пр», і кожен зрозуміє: новенький — провокатор. А заходить конвойний — дмухнув — і немає записки.
Інший спосіб — тюремний телеграф. Цього довелося вчитися довго. Одна справа — у самотності й тиші «одиночки», коли можна зосередитися і почути стук сусіда, коли нерви та пам’ять вигострені відсутністю зовнішніх подразнень, коли мозок відновлює, немов учора прочитані, цілі сторінки з перегорнутих колись похапцем книг, а зовсім інша — коли камера напхом напхана, коли шум не вгаває ані на хвилю, та й телеграф не доконечна потреба. Та про всяк випадок Роман навчився й цього. Все зовсім нескладно, цю тюремну азбуку вигадали колись російські революціонери ще за царя, щось на зразок абетки Морзе. Літери російського алфавіту розбиті на п’ять рядків по п’ять літер у кожному. Перший стук — номер рядка, другий — місце літери у рядку. Маючи певну практику, можна перестукуватися, розповідаючи цілі історії. Романові не доводилося перестукуватися, та при потребі можна використати, аби лиш у сусідів хтось володів цим методом спілкування.
Товаріщ Андрій окрім абетки та інших скарбів тюремної мудрості, розповідав Романові багато цікавого про життя старих комуністів, і про Леніна зокрема. Сам він його, звісно, не знав, та зустрічався за родом роботи в Наркомпросі (Народному комісаріаті просвєщєнія — освіти) з Крупською, дружиною Леніна, із завмиранням серця слухав її розповіді «про Ілліча», читав його листи із заслання у Шушенському.
Страшних мук зазнавав Ленін у засланні, просто жахливих! Тяжко ж мордував цар людину, яка в графі «Місце роботи» гордо зазначала: «професійний революціонер»!
Товаріщ Андрій розповідав, що в одному листі Ленін писав: «Ти запитуєш мене, як я використовую свій час? Багато працюю. Часом буваю на полюванні, маю гарну двоцівкову рушницю, а вечорами граємо в шахи». Режим заслання був настільки «суворим», що дружина могла приїхати і жити разом із чоловіком. Ото Надія Костянтинівна і пожила деякий час на засланні разом з Леніним, а потім писала у своїх споминах: «Життя в Шушенському було дуже дешеве. За свою платню, 8 рублів на місяць, що її одержував Ленін від казни, він мав чисту окрему кімнату, три рази на день їжу і прання білизни. Один раз на тиждень селянин, у якого мешкав Ленін на засланні, різав якусь живність, і Ленін їв м’ясо щодня — варене або печене. Молоко, яйця, хліб, овочі ніхто не рахував. Сибіряки жили заможно, і селянин давав усе те безкоштовно». Та проблема полягала в тому, що бідолашний засланець мучився від одноманітності харчування: якщо господар різав теля — то цілий тиждень Володимир Ілліч змушений був споживати саму телятину у різних видах, якщо порося — то лиш саму свинину, що, без сумніву, шкідливо для здоров’я, а баранину Ілліч зовсім не любив, та виходу не було, заслання є заслання — муки, катування, потерпання від незгод входять у програму. У Леніна була служниця, яка його обслуговувала, дівчинка-підліток. Вона добре готувала, але не вміла всього того, що служниці у місті, доводилося обходитися простими стравами.
Роман узявся якось питати, а навіщо двом дорослим людям — чоловікові і дружині — служниця? Хіба так важко зварити чоловікові зупи чи борщу? Товаріщ Андрій спершу зробив такі очі, наче Роман запропонував цариці Олександрі Федорівні помити підлогу в їхній камері:
— Що ти, Романе, хіба могла б Надія Костянтинівна варити чи прати? Вона була вся у революції, вся в роботі! Революція звільнила жінку від хатнього рабства!