– Він боягуз, – гірко промовила Клері. – Ти ж сам чув. Люк не піде проти Валентина. Навіть заради мами.
– От саме це… – Його перебив довгий протяжний відзвук. Десь далеко бив дзвін. – Північ. – Джейс відклав ножа вбік, підвівся і простягнув руку Клері. Його пальці були трохи липкими від яблучного соку. – А тепер дивись.
Погляд Джейса був прикутий до зеленого куща з лискучими бутонами, під яким вони сиділи. Клері вже хотіла була запитати, куди їй дивитися, та Джейс застережливо виставив руку вперед. Очі його виблискували від збудження.
– Постривай!
З куща непорушно звисало листя. Раптом один зі щільно згорнутих бутонів немов ожив, затремтів, збільшився вдвічі й одразу розкрився. Видовище нагадувало прискорену зйомку: зеленуватий чашолисток розкрився, вивільняючи пелюстки самої квітки, покриті легким блідо-золотавим пилком.
– Ого! – здивувалася Клері й глянула на Джейса. – А вони щоночі розквітають?
– Лише опівночі. З днем народження, Клариссо Фрей.
На свій подив, Клері розчулилася:
– Спасибі!
– У мене щось для тебе є.
Джейс витягнув з кишені якийсь предмет і вклав їй у долоню. Це був місцями відполірований сірий камінець неправильної форми.
– Гмм… – Клері задумливо покрутила камінь. – Знаєш, коли дівчата кажуть, що вони хочуть щось із великим камінчиком, то не варто вручати їм просто великий камінчик.
– Дуже дотепно, але, між іншим, це не зовсім камінь. У кожного Мисливця за тінями є відьомське світло, рунічний камінь, який може світитися.
– Справді?
Вона знову з цікавістю глянула на нього, стиснула в долоні, як нещодавно зробив Джейс. Можливо, це їй здалося, але з-під зімкнутих пальців пробивалося світло.
– Тепер із тобою завжди буде світло, – мовив Джейс трохи нерівним голосом.
Клері поклала камінь до кишені.
– Дякую… Дуже мило з твого боку подбати про подарунок. – Напруга між ними тисла її, як і вологе повітря в оранжереї. – Все-таки це краще, ніж ванна зі спагетті.
Джейс похмуро промовив:
– Якщо проговоришся про це комусь, доведеться тебе вбити.
– До речі, коли мені було п’ять років, я дуже хотіла залізти в сушарку для одягу і покрутитися там з одягом, – зізналася Клері. – Але мама так і не дозволила.
– Тому що така забавка з сушаркою могла закінчитися фатально, – пояснив Джейс, – а ванна зі спагетті рідко призводить до смертельних наслідків. Хіба що її готувала Ізабель.
Опівнічна квітка вже губила пелюстки. Вони повільно падали на землю, паленіючи, як далекі зорі.
– Дванадцятирічною я мріяла про татуювання, – розговорилася Клері. – Звичайно, мама знову не дозволила.
Джейс не усміхався:
– Більшість Мисливців за тінями ставить перші знаки саме у дванадцять. Це в тебе в крові.
– Можливо. Та навряд чи Мисливцям наносять на ліве плече зображення Донателло з мультиків про черепашок-ніндзя.
Джейс явно не очікував такого:
– Ти хотіла нанести на плече черепаху?
– Я просто хотіла приховати старий слід від вітрянки. – Клері злегка відсунула широку бретельку майки, і показала білу мітку у вигляді зірки. – Бачиш?
Джейс відвернувся.
– Вже пізно, – мовив він. – Час іти.
Клері зніяковіло поправила лямку. Навіщо йому бачити її ідіотські шрами? Проте наступні слова зірвалися з її вуст мимоволі:
– А ти коли-небудь зустрічався з Ізабель?
Тепер Джейс вирячив на неї очі. У місячному світлі його бурштинові зіниці вилискували сріблом.
– З Ізабель? – відсторонено перепитав він.
– Я думала… – Клері знітилася від сорому. – Саймон цікавився.
– Тоді нехай сам її запитає.
– Не впевнена, що він наважиться. Гаразд, забудь. Це не мої справи.
– Ні, ми не зустрічалися, – нервово всміхнувся Джейс. – Хоча були випадки, коли кожен з нас подумував про те, щоб почати стосунки. Але вона мені майже сестра. Тому це було би якось дивно.
– Тобто ви з Ізабель жодного разу…
– Ніколи, – відрізав Джейс.
– Вона мене ненавидить, – зауважила Клері.
– Неправда, – на її подив, вимовив Джейс. – Скоріше вона нервує через тебе: раніше Ізабель була єдиною дівчиною, і хлопці її обожнювали, а тепер це змінилося.
– Але вона така вродлива.
– Ти теж. Просто ви з нею абсолютно різні. Думаєш, Ізабель цього не помічає? Вона завжди хотіла бути маленькою і тендітною. Їй страшенно не подобається те, що вона вища за більшість хлопців.
Клері мовчала, їй забракло слів. Вродлива. Джейс назвав її красивою! Ніхто не казав Клері такого, хіба що мама. Але її думки не можна брати до уваги – кожна мати вважає свою дитину найкрасивішою. Вона витріщилася на хлопця.