– Клері…
Але вона так і не дізналася, що збирався сказати Джейс: цієї миті вхідні двері розчахнулися. Яскраве світло засліпило очі. Клері придивилася: на порозі стояв Саймон. Саймон! Вона забула, що він чекає в машині, взагалі забула про нього!
Саймон побачив на сходах Клері, Аббадона і Джейса. Саймон тримав лук Алека, а до його спини був прив’язаний сагайдак зі стрілами. Вийнявши стрілу, Саймон вклав її в тятиву і впевнено прицілився, наче робив це мільйон разів.
Зі звуком, що нагадував гудіння величезного джмеля, стріла пронеслася повз голову демона кудись вгору… і поцілила у вітраж на даху. Зверху бризнули брудні осколки скла, і в під’їзд хлинув потік золотого світла.
Аббадон закричав і позадкував, прикриваючи потворний череп руками. Джейс мимоволі схопився за своє дивом уціліле горло і з подивом дивився, як демон, завиваючи, звалився на підлогу. Клері думала, що Аббадон зараз запалає, однак він став зменшуватися: ноги втягнулися в тулуб, череп зморщився, немов аркуш палаючого паперу… За хвилину демон зовсім зник. Від нього залишилися лише обгорілі плями.
Саймон опустив лук. Очі за скельцями окулярів здивовано моргали, а рот був трохи розтулений. Юнак був приголомшена.
Джейс лежав на сходах, куди його жбурнув демон. Побачивши, що він намагається сісти, Клері опустилася на коліна поруч.
– Джейсе…
– Усе гаразд. – Йому вдалося сісти. Джейс кашлянув і сплюнув кров. – Алеку…
– Твоє стило. – Клері полізла до кишені. – Тобі, напевно, потрібно полікувати рани.
Джейс подивився на неї. Сонячне проміння, що лилося крізь розбитий вітраж, висвітлювало його обличчя.
– Зі мною все гаразд, – він грубо відштовхнув Клері, підвівся і трохи не впав. Клері вперше побачила, як він зробив незграбний рух. – Алеку?
Джейс пошкутильгав до непритомного Алека. Клері сховала Чашу Смерті до кишені кенгурушки і теж підвелася. Поклавши голову Алека собі на коліна, Ізабель ніжно гладила волосся брата. Його груди здіймалися і опускалися – він дихав, хоч і повільно, але дихав. Саймон притулився до стіни й виглядав як вичавлений лимон. Клері попрямувала до нього:
– Спасибі! – прошепотіла вона і потисла йому руку. – Це було приголомшливо.
– Не мені треба дякувати, а курсам стрільби з лука в літньому таборі.
– Саймоне, я не…
– Клері! – почувся крик Джейса. – Дай стило!
Саймон неохоче випустив її долоню. Відчуваючи в кишені вагу Чаші, Клері стала на коліна поруч з іншими Тіньоловами. На білому обличчі, забризканому крапельками крові, очі Алека здавалися неприродньо синіми. Закривавленими пальцями юнак схопив ліву руку Джейса:
– Я… – він побачив Клері, й в його погляді несподівано з’явився тріумфальний вираз. – То я вбив демона?
Страждання спотворило обличчя Джейса.
– Ти вбив, – відповіла Клері.
Алек подивився на неї і розсміявся; в роті з’явилися криваві бульбашки. Джейс обійняв долонями обличчя друга:
– Тихо. Тільки не рухайся, тільки не рухайся.
Алек заплющив очі.
– Роби те, що треба, – прошепотів він.
Ізабель простягнула Джейсу своє стило:
– Тримай.
Він провів кінчиком стила над сорочкою Алека. Тканина розійшлася в різні боки, немов її розпороли гострим ножем. На білій шкірі, укритій старими шрамами, з’явилися свіжі сліди від кігтів, вони запалилися і кривавилися. Зціпивши зуби, Джейс став вправно водити стило по грудях Алека. Проте щось було не так: цілющі руни відразу зникали, наче їх малювали по воді.
Джейс відкинув стило:
– От прокляття!
Голос Ізабель здригнувся від хвилювання:
– Що сталося?
– Він поранив його кігтями. У крові Алека отрута, тому руни не діють. – Джейс ласкаво доторкнувся до обличчя друга: – Алеку, ти мене чуєш?
Той не ворухнувся. Під очима з’явилися темні круги. Якби не слабке дихання, Клері подумала б, що Алек помер.
Ізабель схилилася над ним; її волосся впало на обличчя Алека.
– Може, все-таки можна… – прошепотіла Ізабель, обіймаючи брата.
– Треба до лікарні… – до них підійшов Саймон. – Я допоможу донести його до машини. На Сьомій авеню якраз є Методистська…
– Жодних лікарень, – відрізала Ізабель. – Треба доставити Алека в Інститут.
– Але…
– Алека поранив Вищий демон. Ваші лікарі тут безсилі: приземлені не знають, як лікувати такі рани.
Саймон кивнув:
– Добре, давайте перенесемо його в машину.
На щастя, фургон завівся відразу. Ізабель постелила на заднє сидіння брудну ковдру і туди поклали Алека, головою на її коліна. Джейс примостився поруч на підлозі. Його сорочка на рукавах і грудях була сильно заляпана плямами людської крові і тим, що текло у демонових венах. Коли він подивився на Саймона, Клері зауважила, що очі Джейса уже не виблискували золотом, уперше у його очах з’явилася паніка.