Клері витріщилася на нього.
– Що в неї на тілі?
Він проковтнув великий кусень буріто.
– Тонкі, ледь помітні шрами по всій спині та руках. Знаєш, я бачив твою матір в купальнику.
– Я ніколи не помічала ніяких шрамів, – рішуче сказала Клері. – Гадаю, ти собі щось нафантазував.
Він проникливо подивився на неї і, здавалося, хотів щось сказати, та з сумки дівчини почувся наполегливий дзвінок мобілки. Клері дістала її, глянула на екран і спохмурніла.
– Це мама.
– Подивившись на твоє обличчя, я зрозумів, що ти хочеш поговорити з нею.
– Не зараз, – сказала Клері. Телефон замовк, і дзвінок автоматично перевівся на голосову пошту. Клері відчула докори сумління. – Не хочу знову сваритися.
– Можеш пожити в мене, – сказав Саймон. – Скільки забажаєш.
– Подивимося, може, вона першою заспокоїться.
Клері натиснула кнопку голосової пошти на своєму телефоні. Голос матері звучав напружено, хоча Джоселін намагалася говорити м’якіше: «Дитинко, я перепрошую, якщо ошелешила тебе своїми планами щодо відпустки. Приходь додому, і ми поговоримо». – Клері повісила слухавку ще до того, як повідомлення закінчилося, досі почуваючи провину і злість водночас. – Вона хоче поговорити.
– А ти хочеш поговорити з нею?
– Не знаю. – Клері потерла очі тильною стороною руки. – То ти таки йдеш на вечір поезії?
– Я ж пообіцяв.
Клері підвелася, відсунувши свій стілець.
– Тоді я піду з тобою, а мамі подзвоню, коли все закінчиться, – ремінець сумки ковзнув з її руки. Саймон неуважно поправив його, затримавши свої пальці на її оголеному плечі.
Повітря на вулиці було насичене вологою, від якої волосся Клері завилося, а синя футболка Саймона прилипла до його спини.
– Отже, що там із вашим гуртом? – запитала дівчина. – Що нового? Коли ми розмовляли, я чула в трубці їхні крики.
Обличчя Саймона загорілося.
– Все чудово, – сказав він. – Метт каже, що має знайомого, який допоможе організувати концерт у «Скреп-бар». А ще ми знову обговорювали назву.
– Та невже? – Клері приховала посмішку. Саймоновий гурт ніколи не займався музикою. Переважно вони сиділи в його вітальні й сперечалися щодо ймовірних назв і логотипів. Іноді їй було цікаво, чи хтось із них справді вміє грати на музичному інструменті.
– Які варіанти?
– Вибираємо між назвами «Змова водоростей» та «Кам’яна панда».
Клері заперечно похитала головою.
– Обидві жахливі.
– Ерік запропонував «Криза садових стільців».
– Може, Еріку варто переключити увагу на азартні ігри?
– Але тоді нам потрібно шукати нового барабанщика.
– А чим займається Ерік? Мені здавалося, він просто виманює у вас гроші та розповідає дівчатам у школі, що він у музичному гурті, щоб справити на них враження.
– Та ні, – безтурботно сказав Саймон. – Ерік почав життя з чистого аркуша. У нього є дівчина. Вони вже три місяці зустрічаються.
– Майже одружені, – сказала Клері, обходячи пару з малюком у візочку. Маленька дівчинка з жовтими пластиковими заколками-кліпсами у волоссі стискала ляльку-піксі з золотаво-синіми крильцями. Краєм ока Клері помітила, що крила пурхають. Вона поспіхом відвернулася.
– А це означає, – продовжував Саймон, – що я єдиний член гурту без дівчини. А, як тобі відомо, головний сенс бути в гурті – це подобатися дівчатам.
– Я гадала, усе це заради музики, – чоловік із ціпком перетнув їй дорогу, прямуючи на Берклі-стріт. Дівчина відвернулася, боячись, що, якщо вона дивитиметься на людей трохи довше, у них виростуть крила, додаткові руки чи довгий роздвоєний язик, мов у змії. – Зрештою, кому який клопіт, чи маєш ти дівчину?
– Мені, – похмуро сказав Саймон. – Скоро єдиними людьми, що залишилися без дівчини, будемо ми зі шкільним двірником Венделлом. А від нього завжди чимось тхне.
– Принаймні, ти знаєш, що він досі без пари.
Саймон сердито зиркнув на неї.
– Не смішно, Фрей.
– І завжди є королева стрингів Шейла Барбаріно, – підказала дівчина. Клері сиділа позаду неї на уроках математики в дев’ятому класі. Щоразу, коли Шейла впускала олівець, а це траплялося досить-таки часто, Клері була змушена споглядати нижню білизну дівчини, що виглядала з-під Шейлиних джинсів із надто заниженою талією.
– З нею і зустрічається Ерік останні три місяці, – казав Саймон. – До речі, він порадив мені вирішити, яка дівчина в школі має найкрутішу фігуру, і запросити її кудись у перший день занять.