– Я мусив привести його, – сказав Джейс. – Ізабель, сьогодні я побачив тих двох, що вбили мого батька.
Плечі Ізабель напружилися, але коли вона обернулася, то виглядала радше засмученою, ніж здивованою.
– Не схоже, що він один з них? – перепитала вона, вказуючи ложкою на Саймона. На подив Клері, Саймон змовчав. Він захоплено витріщався на Ізабель, роззявивши рота. Клері відчула різкий укол роздратування. Саймону подобалися дівчата такого типу: високі, ефектні та красиві. Якщо подумати, то такі дівчата подобаються кожному. Клері перестав цікавити смак арахісово-рибно-оливково-томатного супу, дівчина вже міркувала, що станеться, якщо вона виллє вміст горщика на голову Ізабель.
– Звичайно, ні, – відказав Джейс. – Думаєш, він був би ще живий?
Ізабель байдуже глянула на Саймона.
– Гадаю, ні, – сказала вона, неуважно впустивши шматок риби на підлогу. Черч жадібно на нього накинувся.
– Не дивно, що він привів нас сюди, – процідив Джейс з відразою. – Я не можу повірити, що ти знову підгодовуєш кота рибою. Він став таким опецькуватим.
– Черч чудово виглядає. Крім того, ви всі ніколи нічого не їсте. Цей рецепт мені дав водяник з торгового центру «Челсі Маркет». Казав, що надзвичайно смачно.
– Якби ти вміла готувати, може, і я б поїв, – пробурмотів Джейс. Ізабель небезпечно завмерла з ложкою.
– Що ти сказав?
Джейс підійшов до холодильника.
– Я сказав, що пошукаю щось поїсти.
– Я так і подумала, – Ізабель повернулася до супу. Саймон продовжував витріщатися на Ізабель. З незрозумілих причин Клері розлютилася, кинула свого наплічника на підлогу і пішла за Джейсом до холодильника.
– Я не можу повірити, що ти їси, – прошипіла вона.
– Що я маю робити замість цього? – спокійно запитав він.
Усередині холодильник був заповнений молоком, придатність якого закінчилася кілька тижнів тому, та пластиковими контейнерами з наліпками, підписаними червоним чорнилом: «Годжове. Не їсти».
– Ого, він мов божевільний сусід по кімнаті, – зауважила Клері, відволікшись на мить.
– Хто, Годж? Він просто любить порядок, – Джейс узяв один із контейнерів з холодильника і відкрив його. – М-м-м…. Спагетті.
– Не перебий собі апетит, – крикнула Ізабель.
– Саме це я і збираюся робити, – сказав Джейс, зачинив ногою холодильник і схопив виделку з шухляди. Він подивився на Клері. – Хочеш трохи?
Вона похитала головою.
– Звичайно, що ні, – сказав він з набитим ротом, – це ж ти з’їла всі ті канапки.
– Їх було не так багато, – Клері подивилася на Саймона, якому таки вдалося розговорити Ізабель. – Може підемо і знайдемо Годжа?
– Ти гориш бажанням піти звідси.
– А ти не хочеш розказати йому про те, що ми бачили?
– Я ще не вирішив, – Джейс поставив контейнер на стіл і задумливо злизав із пальця соус для спагетті. – Ну, якщо ти так сильно хочеш…
– Хочу.
– Чудово.
Джейс здавався страшенно спокійним, не зловісно спокійним, яким він був раніше, але більш стриманим, ніж мав би бути. Клері стало цікаво, чи часто проявлялися проблиски його справжнього єства крізь щільну й блискучу маску, що нагадувала лакове покриття однієї з японських скриньок її мами.
– Куди ви? – обернувся до них Саймон, коли вони були вже біля дверей. Нерівні пасма темного волосся впали йому на очі. Клері зловтішно подумала, що хлопець виглядав прибитим, наче хтось зацідив у потилицю ломакою.
– Хочемо знайти Годжа, – сказала вона. – Треба розказати йому про те, що сталося в Люка.
До них повернулася Ізабель.
– Хочеш розказати йому про тих двох типів, Джейсе? Ну, тих, що…
– Не знаю, – перервав він її. – Поки що тримай язика за зубами.
Вона знизала плечима.
– Добре. Потім зайдеш? Хочеш супу?
– Ні, – сказав Джейс.
– Як думаєш, може, Годж захоче поїсти?
– Ніхто не їстиме ніякий суп.
– Я хочу трохи супу, – озвався Саймон.
– Ні, не супу, – сказав Джейс. – Ти просто хочеш переспати з Ізабель.
Саймон зніяковів.
– Неправда.
– Який комплімент, – пробурмотіла Ізабель наче до супу, але всміхалася.
– Правда, – сказав Джейс. – Іди й запитай її, а коли вона відшиє тебе, а ми підемо у своїх справах, ти мучитимешся від жахливого приниження. – Він клацнув пальцями. – Хутчій, приземлений, у нас багато роботи.
Саймон відвернувся, почервонівши від збентеження. Клері, яка хвилину тому лише потішилася б із цього, спрямувала свій гнів на Джейса.