– Але ж Лайтвудів не покарали, – сказала Клері. – Чому? Вони ж вчинили так само.
– У їхньому випадку свою роль відіграли пом’якшувальні обставини: вони одружилися, у них була дитина. Хоча вони також проживають у цій глушині, далеко від дому, не за власним вибором. Нас вислали сюди всіх трьох, точніше, чотирьох. Алек був іще зовсім малою дитиною, коли ми залишили Місто Скла. Вони можуть повертатися до Ідрису лише у службових справах, і то на короткий час. А я ніколи не зможу повернутися. Я ніколи не побачу Місто Скла знову.
Джейс не зводив з Годжа очей. Він дивився на свого наставника по-іншому, наче побачив його в новому світлі. Клері подумала, що змінився зовсім не Джейс. Хлопець сказав:
– Закон суворий, але це закон.
– Я навчив тебе цього, – сухо сказав Годж. – А тепер ти повертаєш мої уроки проти мене. Також правильно.
Здавалося, наче він хотів упасти в найближче крісло, проте чоловік тримався прямо. Клері подумала, що у жорсткій позі Годжа було щось від солдата, яким він колись був.
– Чому ви не сказали мені раніше? – спитала вона. – Що моя мати вийшла заміж за Валентина. Ви ж знали її ім’я…
– Я знав її як Джоселін Фейрчайлд, а не Джоселін Фрей, – відповів Годж. – А ти так наполягала, що вона не знала про Світ Тіней, що переконала мене, що це не може бути та Джоселін, яку я знав. Можливо, я й сам не хотів вірити в це. Ніхто б не хотів повернення Валентина. – Він знову похитав головою. – Коли я послав за Братами з Міста Кісток цього ранку, я поняття не мав, які в нас будуть новини для них. Коли Конклав дізнається, що Валентин, імовірно, повернувся, що він шукає Кубок, зчиниться галас. Я боюся, що це може зірвати Угоду.
– Закладаюся, Валентину тільки цього й треба, – зауважив Джейс. – Але чому йому так потрібна Чаша?
Обличчя Годжа посіріло.
– Хіба це не очевидно? – відповів він. – Таким чином Валентин зможе створити собі власну армію.
Джейс виглядав наляканим.
– Але це ж ніколи не…
– Обід! – У дверях бібліотеки з’явилася Ізабель. Як і раніше, вона тримала в руці ложку, хоча волосся дівчини вибилося з гульки і спадало на шию.
– Вибачте, якщо я перебила, – додала вона механічно.
– Боже мій! – сказав Джейс. – Наближається жахлива пора.
Годж виглядав стривоженим.
– Я-я-я дуже ситно поснідав, – пробурмотів він. – Я маю на увазі обід. Ситний обід. Я вже не можу їсти…
– Я вилила суп, – сказала Ізабель. – І замовила китайську кухню з того закладу в центрі міста.
Джейс відійшов від столу і потягнувся.
– Чудово. Я такий голодний.
– Може, і я з’їм шматочок, – сумирно зізнався Годж.
– Ви двоє – страшенні брехуни, – похмуро сказала Ізабель. – Слухайте, я ж знаю, що ви не любите, коли я готую.
– Тому перестань це робити, – слушно порадив їй Джейс. – Ти замовила свинину «Му Шу»? Ти ж знаєш, що я її обожнюю.
Ізабель закотила очі.
– Так. Вона на кухні.
– Супер! – Джейс прошмигнув повз неї, лагідно скуйовдивши її волосся. Годж, поплескавши Ізабель по плечі, пішов слідом за ним, винувато схиливши голову. Чи й справді Клері кілька хвилин тому бачила в ньому фантом колишнього воїна?
Ізабель провела Джейса та Годжа поглядом, крутячи ложку між блідими пальцями зі шрамами.
– Він насправді такий? – спитала Клері.
Ізабель навіть не глянула на неї.
– Хто насправді що?
– Джейс. Він справді страшенний брехун?
Тепер Ізабель глянула на Клері, її очі були великими, темними і несподівано задуманими.
– Джейс взагалі не бреше. Не щодо важливих речей. Він скаже тобі болючу правду, але обманювати не буде. – Вона зробила паузу, перш ніж тихо додала. – Ось чому краще взагалі ні про що його не запитувати, якщо не знаєш, чи ти витримаєш почуту відповідь.
Кухня була теплою, світлою та сповненою солоно-солодкого аромату китайської їжі. Запах нагадав Клері дім; вона сиділа, втупившись у тарілку з блискучою локшиною, гралася з виделкою і намагалася не дивитися на Саймона, який вирячився на Ізабель з виразом обличчя солодшим, ніж качка по-пекінськи.
– Гадаю, це навіть романтично, – сказала Ізабель, втягуючи кульки тапіоки через величезну рожеву соломинку.
– Ти про що? – запитав Саймон, миттєво насторожившись.
– Та про те, що мама Клері була одружена з Валентином, – сказала Ізабель. Джейс та Годж розказали їй історію, хоча Клері помітила, що обидва пропустили деталі про те, що Лайтвуди також були в Колі та про прокляття Конклаву.