– Я не дитина.
– Годж має рацію, – сказав Алек. Він дивився на Джейса, і Клері подумала, що він – один з небагатьох людей у світі, які дивилися на Джейса, не боячись його, а боячись за нього. – Валентин небезпечний. Я знаю, що ти вправний Мисливець за тінями, напевно, найкращий серед нас, але Валентин – найкращий з тих, які коли-небудь існували. Знадобилося чимало зусиль, щоб подолати його.
– І він не зупинився, – додала Ізабель, розглядаючи зубчики виделки. – Судячи з усього, що сталося.
– Але ми тут, – сказав Джейс. – Ми тут, і через підписання Угоди більше нікого немає. Якщо ми нічого не зробимо…
– Ми не сидітимемо без діла, – сказав Годж. – Сьогодні ввечері я надішлю повідомлення Конклаву. Якщо буде потреба, завтра тут буде група нефілімів. Вони подбають про це. Ти вже зробив більш ніж достатньо…
Джейс трохи заспокоївся, але його очі все ще блискали.
– Мені це не подобається.
– Це і не може подобатися, – сказав Алек. – Просто стули пельку і не нароби дурниць.
– А що з моєю мамою? – зажадала Клері. – Вона не може чекати, коли сюди прийдуть представники Конклаву. За словами Пенґборна та Блеквелла, мама вже у Валентина, і він міг… – Вона не могла змусити себе сказати слово «катувати», але Клері знала, що не лише вона подумала про це. Чомусь усі за столом повідводили очі.
Крім Саймона.
– Завдати їй кривди, – він закінчив її речення. – Крім цього, вони також обмовилися, що вона була непритомна, й що Валентина це не радує. Здається, він чекав, коли вона прокинеться.
– На її місці я б залишалася непритомною, – пробурмотіла Ізабель.
– Але вона може отямитися будь-якої миті, – сказала Клері, не звертаючи уваги на Ізабель. – Я думала, що Конклав зобов’язаний захищати людей. Хіба Мисливці за тінями не мали б уже бути тут? Хіба вони не мусили б уже шукати її?
– Було б простіше, – відгаркнув Алек, – якби ми мали хоч якесь уявлення, де її шукати.
– Ми маємо, – сказав Джейс.
– Справді? – Клері подивилася на нього здивовано і насторожено. – І де?
– Тут, – Джейс нахилився вперед і торкнувся пальцями її скроні так ніжно, що її обличчя спалахнуло.
– Все, що потрібно знати, замкнено у твоїй голові, під цими гарненькими рудими кучерями.
Клері потягнулася до волосся, щоб прикрити його.
– Я не думаю…
– І що ти робитимеш? – різко запитав Саймон. – Розріжеш їй голову навпіл, щоб видобути це?
Очі Джейса блиснули, але він спокійно сказав:
– Зовсім ні. Безмовні Брати допоможуть їй відновити спогади.
– Ти ж ненавидиш Безмовних Братів, – запротестувала Ізабель.
– Я не ненавиджу їх, – сказав Джейс відверто. – Я боюся їх. Це не одне і те саме.
– Ти ж казав, що вони – бібліотекарі, – сказала Клері.
– Так, вони – бібліотекарі.
Саймон аж свиснув.
– Вони, напевне, вбивають за прострочену книжку.
– Безмовні Брати – архіваріуси, але це ще не все, – перервав Годж, було схоже, що в нього уривається терпець. – Для зміцнення розуму вони нанесли на себе чи не найпотужніші руни з усіх. Їхня сила така потужна, що використання… – Він замовк і Клері пригадала слова Алека: «Вони калічать себе», – … деформує й викручує фізичні форми. Вони не такі воїни, як інші Мисливці за тінями. Їхня сила – у розумі.
– Вони можуть читати думки? – спитала Клері тихо.
– І це також. Вони – одні з найстрашніших мисливців на демонів.
– Я не знаю, – сказав Саймон, – як на мене, це звучить не так і страшно. Краще б хтось поколупався в моїй голові, ніж узагалі її відрізати.
– То ти більший ідіот, ніж здаєшся, – сказав з презирством Джейс.
– Джейс правий, – погодилася Ізабель, не звертаючи уваги на Саймона. – Безмовні Брати справді моторошні.
Рука Годжа зціпилася на столі.
– Вони дуже могутні, – мовив він. – Вони ходять у темряві й не говорять, але можуть зламати розум людини, наче розлущити горіх. І якщо це потрібно, вони залишать її кричати на самоті в темряві.
Клері приголомшено подивилася на Джейса.
– Ти хочеш віддати мене їм?
– Я хочу, щоб вони допомогли тобі, – Джейс нахилився через стіл, так близько, що вона побачила темні бурштинові плямки в його світлих очах.
– Можливо, нам і не треба буде шукати Чашу, – сказав він тихо. – Напевне, це робитиме Конклав. Але те, що у твоїй голові, належить тобі. Хтось сховав там таємниці, секрети, які ти не бачиш. Хіба тобі не хочеться дізнатися правду про власне життя?