– Я не хочу, щоб іще хтось рився в моїй голові, – тихо сказала вона. Клері знала, що він має рацію, але від ідеї відкритися істотам, яких навіть Мисливці за тінями бояться, – аж мороз пробіг по шкірі.
– Я піду з тобою, – сказав Джейс. – Я буду з тобою, поки вони це робитимуть.
– Досить, – Саймон підвівся з-за столу, червоний від гніву. – Дай їй спокій.
Алек подивився на Саймона, ніби щойно помітив його. Відкинувши чорне волосся зі своїх очей, Алек здивовано закліпав.
– А ти що досі тут робиш, приземлений?
Саймон проігнорував його.
– Я просив дати їй спокій.
Джейс повільно обвів його ніжним отруйним поглядом.
– Алек правий, – сказав він. – Інститут зобов’язаний надавати притулок Мисливцям за тінями, а не їхнім приземленим друзям. Особливо, коли вони зловживають гостинністю.
Ізабель встала і взяла Саймона за руку.
– Я проведу його.
Якусь мить здавалося, що він опиратиметься, але хлопець стрівся очима з Клері, й вона злегка похитала головою. Саймон здався. З піднятою головою він дозволив Ізабель провести його до виходу.
Клері встала.
– Я втомилася, – сказала вона. – Хочу спати.
– Ти майже нічого не їла, – запротестував Джейс.
Вона відкинула його руку.
– Я не голодна.
У коридорі було прохолодніше, ніж на кухні. Клері притулилася до стіни й потягнула донизу топ, який пристав до її грудей, вологих від поту. В кінці коридору виднілися силуети Ізабель і Саймона, які поглинала темрява. Вона дивилася їм услід мовчки, з дедалі сильнішим дивним тремким почуттям у ямці під грудьми. Відколи це за Саймоном замість неї стала наглядати Ізабель? Якщо і був урок, який Клері винесла з усього цього, то він був таким: як легко втратити все те, що, здавалося, було вашим назавжди.
Високі стіни біло-золотої кімнати сяяли, мов полив’яні, а далеко вгорі виблискував діамантами прозорий дах. Клері була в зеленій оксамитовій сукні і тримала в руці золоте віяло. Вузол зібраного волосся із випущеними локонами робив її голову напрочуд важкою щоразу, коли вона оглядалася.
– Ти побачила когось цікавішого, ніж я? – запитав Саймон. Уві сні він був таємничим танцюристом-професіоналом. Хлопець вів її крізь натовп, наче вона була листком, що попав на течію річки. Він був весь у чорному, як Мисливець за тінями, і цей одяг вигідно підкреслював темне волосся, смагляву шкіру та білі зуби юнака. «А він красивий», – Клері подумала, раптово здивувавшись.
– З тобою ніхто не зрівняється, – сказала Клері. – Вся справа – у цьому місці. Я ніколи не бачила нічого подібного. – Вона знову повернулася, коли вони проходили повз фонтан із шампанським – величезне срібне блюдо, у центрі якого була статуя русалки зі збанком, що проливала ігристе вино на свою оголену спину. Сміючись і розмовляючи, люди наповнювали свої келихи у фонтані. Коли Клері проходила повз, русалка повернула голову й усміхнулася, показавши білі, гострі, як у вампіра, зуби.
– Ласкаво просимо до Міста Скла, – сказав голос, але вже не Саймона. Клері виявила, що Саймон зник, і вона тепер танцює з Джейсом, який був одягнений у біле. Крізь тонку бавовняну тканину його сорочки світилися чорні знаки. На шиї висів бронзовий ланцюжок, а волосся й очі були наче зі щирого золота. Дівчина захотіла намалювати його портрет тьмяною золотою фарбою, яку бачила на російських іконах.
– Де Саймон? – запитала вона, коли вони знову закружляли біля фонтана з шампанським. Клері побачила там Ізабель та Алека, обох у темно-синьому. Вони трималися за руки, як Ґензель і Ґретель у темному лісі.
– Це місце для живих, – сказав Джейс. Його холодні руки торкалися її, і вона відчувала їх інакше, ніж Саймонові. Вона примружилася, дивлячись на нього.
– Про що ти?
Хлопець нахилився надто близько. Вона відчувала його губи біля свого вуха. Вони зовсім не були прохолодними.
– Прокинься, Клері, – прошепотів він. – Прокинься. Вставай.
Задихаючись, вона різко сіла в ліжку. Волосся прилипло до її шиї, вогкої від холодного поту. Хтось жорстко тримав її за зап’ястя. Дівчина спробувала визволитися, але зрозуміла, хто її стримував.
– Джейсе?
– Так, – він сидів на краю ліжка. – «Як я потрапила у ліжко?» – Напівсонний, зі скуйовдженим зі сну волоссям і сонними очима.