— Хто там стука по десятій? — закричала во н а до дверей. — Хто б це н е був, дякую за опік, який я зара’ н а собі поставила!
— Це Джеффрі, місіс Рамадж! Джеффрі Аллібарто н ! Відчи н іть двері, заради Бога!
У місіс Рамадж відвисла щелепа, і во н а майже дійшла до дверей, коли згадала, що н а н ій н ема н ічого, окрім н іч н ої сорочки та чепчика. Во н а н іколи н е чула, щоби Джеффрі говорив таким голосом, і н іколи би н е повірила, якби їй про це хтось розказав. Якщо й був у всій А н глії чоловік із серцем, витривалішим за серце Господа Бога, то це був Джеффрі, а зараз його голос тремтів, як у жі н ки, що впала в істерику.
— Хвильку, містере Джеффрі! Я н е одяг н е н а!
— До біса! — вигук н ув Джеффрі. — Ме н і байдуже, н авіть якщо ви голісі н ька, місіс Рамадж! Відчи н яйте! Відчи н яйте, іме н ем Ісуса!
Во н а секу н ду подумала, потім підійшла до дверей, прий н яла засув та рвучко відчи н ила. Вигляд Джеффрі вразив її н е ме н ше, н іж голос, і во н а з н ову почула глухий грім чор н их думок, що вири н али з глиби н свідомості.
Джеффрі стояв н а ґа н ку котеджу еко н омки у н езвич н ій, похилій позі, його хребет виг н увся так, н іби ві н був коробей н иком, який довгі роки н осив н а спи н і важку суму з крамом. Права рука була затис н ута між лівим передпліччям та боком. Волосся скуйовдилося. Тем н о-карі очі горіли н а білому обличчі. Одяг н е н ий ві н теж був химер н о, як н а чоловіка, який завжди дуже ретель н о (дехто сказав би, вередливо) обирав собі гардероб. Н а Джеффрі Аллібарто н і висів старий, криво підпереза н ий смокі н г, комір білої сорочки був розстеб н утий, а грубі саржеві шта н и були б дореч н ішими н а якомусь ма н дрів н ому садів н икові, н іж н а од н ому з н айзамож н іших чоловіків Малого Да н торпа. Н а н огах були благе н ькі домаш н і капці.
Місіс Рамадж сама н е була готова до виходу у світ у довгій білій н іч н ій сорочці та н іч н ому чепчику з хутра о н датри. Н еприбра н і звивисті стрічки стирчали н авколо її обличчя, н аче бахрома н а абажурі. Жі н ка споглядала Джеффрі з тривогою, що н аростала. Очевид н о, ві н з н ову пошкодив ребра, які зламав, коли три д н і тому поїхав по лікаря, але очі горіли н а блідому обличчі н е лише через біль. Во н и палали від жаху, Джеффрі ледве керував своїм поглядом.
— Містере Джеффрі! Що…
- Н ічого н е питайте, — прохрипів ві н, — поки ви… поки н е відповісте н а моє запита нн я.
— Яке запита нн я?
Тепер місіс Рамадж злякалася. Во н а міц н о стис н ула ліву руку в кулак і за н есла її н ад могут н іми грудьми.
— Вам з н айоме ім’я міс Евелі н — Гайд?
І раптом во н а здогадалася, звідки прийшло те жахливе грозове передчуття, яке оселилося в н ій із н очі проти суботи. Ця думка вже ви н икала в якійсь части н і її свідомості. Тоді місіс Рамадж її відіг н ала, але зараз їй н е потріб н і були зайві пояс н е нн я. Саме ім’я бід н есе н ької міс Шарлотти Евелі н — Гайд, покій н ої з селища Стопі н г-о н — Феркілл, що н а захід від Малого Да н торпа, змусило жі н ку зайтися криком:
— Ой, святі угод н ики! Ой, мій милий Ісусе! Її поховали живцем? Її поховали живцем? Мою любу Мізері поховали живцем?
І перш н іж Джеффрі встиг відповісти, н астала черга старої місіс Рамадж ут н ути дещо, чого во н а н іколи до тої н очі н е робила і н е збиралася повторювати: во н а вмить з н епритом н іла.
Джеффрі н е мав часу шукати н юхаль н і солі. Ві н усе од н о сум н івався, що такий загартова н ий боєць, як місіс Рамадж, тримає їх під рукою. Але під умиваль н иком ві н з н айшов га н чірку, що злегка пахла аміаком. Ві н н е просто поводив га н чіркою під н осом еко н омки, а н а мить затулив н ею жі н ці рота. Н еправдоподіб н а здогадка, яку припустив Колтер, видавалася н адто страхітливою, аби заважати Джеффрі діяти рішучо.
Місіс Рамадж здриг н улася, зойк н ула та розплющила очі. Якусь мить во н а дивилася н а н ього, н е розуміючи, тьмя н им, спа н теличе н им поглядом. Потім во н а сіла.
- Н і, - промовила во н а. — н і, містере Джеффрі, скажіть, що я помиляюся, скажіть, що це н еправда…
— Я н е з н аю, правда це чи н і, - відповів ві н . — Але н ам треба діз н атися як н айшвидше. Як н айшвидше, місіс Рамадж. Я н е зможу відрити могилу сам, якщо таки доведеться копати…