Міжзір’я
Брендон Сандерсон
Брендон Сандерсон
C18 Міжзіря [роман] Брендон Сандерсон; [пер. з англ. Борис Превір]. — Київ: Артвидавництво «Небо», 2024. — 408 с.: іл. — (Серія «Небовись»)
ISBN 978-617-8383-27-5
Людство завжди вшановувало героїв, але хто визначає, хто такий герой? Чи може людство бути злом, від якого галактика потребує захисту? Спенса сповнена рішучості з’ясувати це, але кожна відповідь, яку вона знаходить, відкриває десятки нових питань: про війну, про її ворогів і навіть, можливо, про саму Спенсу.
Але Спенса впевнена у своїх діях — вона вирушить на край галактики, щоб врятувати людство, якщо це буде потрібно.
УДК 821.111(73) '06-312.9
Еріку Джеймсу Стоуну,
який намагався навчити мене лаконічності
(урок, якого я так і не затямив),
та натомість став добрим другом і взірцем.
ЧАСТИНА ПЕРША
1
Увімкнула прискорення й пустила зореліт крізь саму гущу хаотичних гарматних пострілів і вибухів. Наді мною простягалася неосяжна глибочінь космосу. Супроти нескінченної чорноти, кораблі й планети здавалися мізерними. Незначними.
Окрім, хіба що, того факту, що ті незначні кораблики відчайдушно намагалися мене вбити.
Я вильнула, пустила зореліт у штопор і на середині віражу вимкнула прискорення. Як тільки розвернулася — знову запустила двигуни, але вже в інший бік, сподіваючись скинути з хвоста три ворожі кораблі.
У відкритому космосі бій зовсім не такий, як в атмосфері. Почнімо хоча б з того, що там не потрібні крила. Без атмосфери немає повітряних потоків, підйомної сили, тяги. У космосі взагалі не те щоб літаєш — радше просто не падаєш.
Ще раз розвернувшись із прискоренням, я шуснула туди, де точився головний бій. На жаль, маневри, які в атмосфері вражали, тут були звичною справою. Останні півроку, що ми воювали у вакуумі, навчили нас цілого набору нових навичок.
— Спенсо, — озвався з консолі жвавий чоловічий голос, — пам’ятаєте, ви просили попередити, якщо ми поводитимемося занадто нераціонально?
— Ні, — крекнула я, вильнувши праворуч, і над кабіною пронеслися промені гармат. — Та й не пригадую, щоб я робила щось таке.
— Ви сказали: «Поговоримо про це пізніше».
Я знову вильнула. Трясця. Невже дрони почали воювати краще? Чи це вже я хватку втрачаю?
— Технічно «пізніше» настало одразу після цих слів, — не вмовкав М-Бот, бортовий комп’ютер мого зорельота. — Щоправда, люди не вживають це слово в значенні «будь-коли після моменту мовлення». Натомість це означає: «будь-коли в майбутньому, коли мені буде зручніше».
Креллівські дрони оточили нас, намагаючись відрізати мені шлях до поля бою.
— По-твоєму, це зручний момент? — спитала я.
— А чому ні?
— Бо ми в бою!
— Як на мене, ситуація на межі життя і смерті — саме той час, коли варто замислитися над раціональністю своєї поведінки.
Мені пригадалися щасливі дні, коли мій зореліт не розмовляв. Було це ще до того, як я допомогла з ремонтом М-Бота, чия особистість виявилася пам’яткою прадавніх технологій, яких ми досі до кінця не зрозуміли. Не раз я запитувала себе, чи всі машини зі штучним інтелектом були такі нахаби, чи моя — виняток?
— Спенсо, — мовив М-Бот. — Ви не забули, що повинні вести ці дрони до решти?
Минуло півроку відколи ми не дали креллам знищити наш світ. Окрім перемоги, здобули ще й деякі важливі знання. Так ворожа раса, яку ми називали креллами, насправді виявилася інопланетною організацією. Її головне завдання — утримувати мій народ на планеті Детрит, що була чимось середнім між тюрмою та заповідником для людської цивілізації. Керував креллами галактичний уряд — Старшина.
Вони воювали з нами дронами, якими керували з далеких відстаней за допомогою понадсвітлового зв’язку. Штучного інтелекту не застосовували ніколи, оскільки галактичні приписи забороняли самокеровані зорельоти. Навіть М-Бот був дуже обмежений у тому, що виконував самостійно. Крім того, Старшина боялася ще дечого — людей, котрі здатні заглядати в простір, де провадиться понадсвітлова комунікація. Цитоніків.
Таких, як я.
Знаючи, хто я така, вони ненавиділи мене. Дрони особливо напосідали на мене — і цим можна було скористатися. Просто необхідно було скористатися. На нараді перед боєм мені вдалося вмовити команду на зухвалий план: я покидаю стрій, виманюю на себе зграю дронів і веду їх до решти команди, а поки вся їхня увага на мені — мої друзі їх збивають.