Інтерв’ю змінилося записом космічного бою, і я важко опустилася в крісло. Усе своє життя я знала, що крелли намагаються нас знищити, але почути, щоб про нас говорили так… байдуже… На моє прохання М-Бот перемкнув на інший канал, де виступала ціла група експертів. Ще по одному транслювали той же запис.
Що більше я це дивилася, то мізернішою почувалася. Те, як вони говорили про нас… воно ніби забирало в мене щось цінне. Увесь мій народ — наш героїзм, наші смерті й нашу боротьбу — ці слова применшували, виставляючи нас як звичайне нашестя паразитів. Підійшла до вікна.
На вулицях панував спокій. Усі собі ходили по крамницях, жили звичним життям. Дивно, хоч до всіх них я більше не відчувала ворожнечі, та в мені зростала ненависть до їхньої влади. Спочатку вона вбила мого батька, а зараз прирівнювала його до комашки, яку слід розчавити.
Дрібні, подумала якась частина мене, поки я розглядала потоки пішоходів на вулиці. Які ж дрібні.
Старшина вважає себе великою? Та вони всі теж дрібні комахи. Кусючі жучки, набридливому дзижчанню яких слід покласти край. Чому ці паразити лізуть на мене? Розчавити їх усіх — легше, ніж навіть подумати про це, а…
Що це на мене найшло? Я відсахнулася від вікна, відчуваючи знемогу. Відчула очі, що дивляться на мене зусібіч, і якось розуміла їх. Ці думки про комах належали їм.
Я… Зі мною щось коїлося. Щось пов’язане з делверами, безвістю й моїми здібностями. М-Бот боявся, що він тінь. Та він і гадки не мав.
Я подивилася на свій робочий стіл. На ньому лежала коробка, завбільшки із людську голову, у яку я склала три компоненти, вийняті з М-Бота. Ухопивши її, посунула з кімнати, а Слимачка тільки здивовано присвиснула.
Піднялася на дах і заповзла під брезент, що закривав М-Бота. Дрон лежав там, де я його й зоставила: на сидінні в кабіні, прикріплений дротами до панелі приладів.
— Ще довго? — спитала я. — Скільки ще триватиме перепрограмування?
— Готово, — відказав М-Бот. — Я закінчив майже одразу, як ви пішли прогулятися з Морріумуром. Тільки мені потрібен ще день на діагностику.
— Нема коли, — мовила я. — Покажи, як причепити до нього цю коробку.
Він вивів інструкції на свій монітор, і я тихо взялася за роботу, приєднуючи дроти й прикручуючи саморобний сенсорний модуль до днища перепрограмованого дрона.
— Я проглядаю вісімдесят старшинських телеканалів, — повідомив М-Бот. — На більшості з них говорять про Детрит.
Я далі працювала.
— Більшість експертів на передачах дуже сердита, Спенсо, — додав він. — Вони закликають до суворіших заходів проти вашого народу.
— Які ще суворіші заходи можуть бути на додаток до цілого флоту важких кораблів на порозі нашого дому? — спитала я.
— Я проганяю симуляції, і ще не було жодного позитивного результату.
М-Бот затнувся.
— Вам потрібні гіперприскорювачі. Єдиний спосіб врятуватися від такої сили — утікати.
Я підняла дрон й активувала його. Два крихітні підйомні кільця під крилами засвітилися глибоким синім кольором, дещо незграбно тримаючи машину в повітрі через великий сенсорний модуль, прикріплений до неї.
— Дроне, ти мене чуєш? — запитала я.
— Інтеграція штучного інтелекту пройшла успішно, — відповів монотонним голосом дрон.
— Як почуваєшся?
— Я не знаю, як відповісти на таке запитання.
— Він не живий, — втрутився М-Бот. — Чи то… він не… такий як я.
— Дроне, — мовила я, — ввімкни активний камуфляж.
Він щез, спроектувавши на себе голограму, через яку став ніби як прозорим. Це, укупі із сенсорною заглушкою, робило його невидимим для всіх і всього, крім, хіба що, найпотужніших сканерів.
— Активний камуфляж має свої недоліки, — зауважив М-Бот. — Неможливо зробити предмет повністю невидимим зусібіч за допомогою цієї технології. Подивіться на нього збоку й попросіть порухатися.
Я порозглядала його так і сяк, і зрозуміла, що він каже правду. Збоку дрон був не такий уже й невидимий — повітря там бралося брижами, виказуючи його положення. Коли ж рухався, брижі були ще помітніші.
— Найбільші шанси залишатися непомітним у нього тоді, коли літатиме високо, де на нього ніхто випадково не наткнеться, — сказав М-Бот. — І треба, щоб він літав повільно й завмирав, якщо на нього дивитимуться прямо. Коли перед ним буде хтось один, дрон адаптується до його перспективи й залишиться непомітним. Та що більше буде спостерігачів із різних ракурсів, то виразнішим він стане.