Выбрать главу

— Він порушив протокол! — вигукнув Йорґен. — Не виконав свого основного обов’язку.

Хлопець почав місити тісто завзятіше, притискаючи його до дна широкої, мілкої миски.

— Твоя правда, — погодилася Ба. — Але ось перед ним постало ще одне випробування: комп’ютер сповістив про ще один запуск. Цього разу масованіший, хоч і досі підозріло малий. Він знову задумався. Знав, що його обов’язок — сказати своєму народові вдарити у відповідь і, поки можливо, завдати ворогові смерті. Усередині нього боролися людина і воїн. Зрештою він вирішив, що комп’ютерна система дала збій і став чекати, пітніючи… і жодна ракета не вдарила. Того дня він став єдиним героєм війни, якої так і не сталося. Людиною, що запобігла кінцю світу.

— Але він ослухався наказу, — не вгавав Йорґен. — Ухвалювати подібні рішення було не його роботою. Цим повинно було зайнятися його керівництво. Те, що виявилося, ніби він мав рацію, звісно, виправдовує його вчинок, але якби він схибив, його запам’ятали б у кращому разі як боягуза, у гіршому — як зрадника.

— Якби він помилився, — прошепотіла Ба, — його ніколи не запам’ятали б. Бо не було б кому пам’ятати.

Йорґен розплющив очі. Подивився на туге тісто у своїх руках і заходився місити його ще завзятіше, мнучи, тиснучи, відчуваючи злість через те, чого не міг пояснити.

— Навіщо ви розповідаєте мені цю історію? — запитав він у Ба. — Спенса казала, їй ви розказували про героїв, що відрубували голови страховиськам.

— Бо вона потребувала таких історій.

— А мені, по-вашому, мені потрібна така, бо я люблю порядок? Ба, я не бездушна машина. Я сам допомагав Спенсі полагодити її зореліт. Принаймні не казав нікому, що вона робить, коли допоміг їй викрасти двигун Веремії. Проти правил.

Ба не відповіла, тому Йорґен і далі місив тісто, розминаючи його ще й ще, формуючи його, як давні ковалі — метал.

— Усі думають, ніби через те, що люблю структурованість, організацію, я якийсь прибулець! Ну, вибачте, що я намагаюся у всьому прогледіти алгоритм. Були б усі, як той Станіслав, у війську діявся б хаос! Ніхто не стріляв би, остерігаючись, що відданий їм наказ може бути хибною тривогою! Жоден пілот не полетів би, бо ж хто знає, раптом комп’ютер помилився й ніякого ворога насправді нема?

Кинувши кавалок тіста на дно миски, він сперся спиною на стіну.

Ба взяла тісто й пом’яла пальцями.

— Прекрасно, — сказала вона. — Нарешті замісив як слід. Буде добрий хліб, хлопче!

— Я…

— Заплющ очі, — наказала Ба, гмикнувши.

Йорґен втер чоло рукавом. Досі сам не розумів, наскільки стомився.

— Послухайте, може я і правильно зробив, наказавши Спенсі летіти. Але міг і помилитися. Я не…

— Заплющ очі, хлопче!

Відкинув голову на стіну, але таки зробив, як вона веліла.

— Що чуєш?

— Нічого, — зізнався він.

— Не будь таким упертим. Чуєш, як назовні гудуть машини, працює апарат?

— Ну, це й так ясно. Але…

— А люди на вулицях? Чуєш, як вони повертаються додому з роботи?

— Мабуть.

— А власне серце? Його ти чуєш?

— Не знаю.

— Прислухайся.

Він зітхнув, але зробив, як було сказано, і спробував услухатися. Почув, як всередині б’ється його серце, але, мабуть, лише через примху старої.

— Станіслав став героєм не тому, що ослухався наказу, — мовила Ба. — Він герой, бо знав, коли треба ослухатися. Цього я навчилася від матері, яка привела нас сюди — це було останнє, що вона зробила. Думаю, вона відчула тут щось. Щось, чого ми потребували.

— Значить, треба дивитися на не зорі, — кинув Йорґен, досі сердитий, — а спрямувати погляд собі під ноги.

— Я завжди хотіла повернутися до зірок, — сказала Ба.

— Мені подобається літати, тому не зрозумійте мене хибно, — мовив Йорґен, не розплющуючи очей. — Та з іншого боку, тут мій дім. Я хочу не покидати, а захистити його. Буває, коли лежу в ліжку в глибоких печерах, присягаюсь, я…

— Я, що? — спитала Ба.

Йорґен різко розплющив очі.

— Я щось чую. Але не вгорі. Воно під нами.

30

Я розстібнула наплічник, демонструючи його вміст солдату-діону.

Усередині не було анічогісінько підозрілого. Великий прозорий пластиковий контейнер, у якому я носила свій обід, та й усе. Здавався він абсолютно безневинним. Крім, хіба що, того факту, що то був замаскований дрон.