Охоронець посвітили всередину невеликим ліхтариком. Чи помітять вони, що я нервую? Можливо, пітнію занадто? Чи не вловить мого прискореного пульсу один з охоронних дронів, які літали неподалік?
Ні. Ні, я все можу. Бо я — войовниця, а це, часом, потребує винахідливості й непомітності. Я простояла там нескінченно довго. Аж ось, хвала зорям, охоронець махнули мені проходити далі.
Я застібнула рюкзак і, закинувши його на плече, рушила через док для шатлів на борту «Мір і ваг». З усіх сил намагалася випромінювати впевненість і приховувати нерви.
— Аланік? — спитали Морріумур, порівнявшись зі мною в коридорі. — Ви добре почуваєтеся? Колір вашої шкіри нетипово насичений.
— Я… не виспалася просто, — відповіла я.
Ми підійшли до першого перехрестя. М-Бот підозрював, що в цій ділянці коридору встановлений додатковий сканер для перевірки заборонених матеріалів, але був переконаний, що глушник, який ми встановили на дрон, обдурить його. І справді, поки ми проходили перехрестя, сигналізація не спрацювала, тільки технік-діон, що проходили там, мало не врізалися в платформу Гешо. Скрикнувши, Корі в останню мить зуміла скерувати платформу над головою діона.
Робітник вибачилися й швидко попрямували далі. Корі опустила платформу, а Гешо, сердито крутячи хвостиком, озирнувся через плече на діона.
— Навіть коли літаємо, то плутаємося під ногами. Спокійний, поки не потурбувати, усього сантиметр углиб, але здатний відбивати на собі вічність, для багатьох я — океан, та для когось одного — проста калюжа.
— А я думала, у Старшині звикли до народів різних розмірів, — мовила я.
— Таких, як ми, небагато, — відказав Гешо. — Мені відомо тільки про один вид нашого розміру — це якщо не рахувати варваксів без екзоскелетів. Можливо, нам теж доведеться сконструювати для себе подібні костюми. Звичайним народам важко жити у всесвіті, де домінують гіганти. — Ще раз смикнув хвостиком. — Але така вже ціна, яку ми змушені платити, аби мати союзників у боротьбі з людьми. Ви чули, кажуть, вони близькі до втечі? Це показували в новинах.
Він оглянув Брейд, яка, як завше, крокувала попереду нас, не зважаючи на наші балачки.
— Гешо, людство тримають під контролем, — сказали Морріумур. — Це дрібне загострення, через яке не варто переживати. Переконані, йому дадуть раду.
— Мій обов’язок — і тягар — переживати через найгірші варіанти.
Підійшовши до знайомого перехрестя, зі знайомою вартовою, що стерегла вхід в інженерний відсік, я відділилася від групи, помахавши їм, щоб не чекали мене.
— У туалет прикортіло, — пояснила я, підходячи до чатової.
Креллка смикнула пальцями — жест роздратування — та все одно викликала дрон, який провів мене до вбиральні. Я ще раз обміркувала свій план, який проганяла з М-Ботом цілу ніч. Утоми від недосипу зовсім не боялася. Моєї нервової енергії вистачить зарядити половину Міжзір’я.
Дрон-провідник супроводив мене до туалету й став чекати, а я увійшла в кабінку. Усередині сіла, закинувши наплічник на коліна, і тихенько розщібнула замок. Мої руки — проробивши це із сотню разів минулої ночі — дістали дрона й модуль безпеки, який я прикріпила до його корпусу з тихим клацанням, сподіваючись, що воно пролунало не дуже гучно.
Натиснула на перемикач, і дрон зависнув у повітрі, а я тим часом швидко зробила своє діло, аби не викликати зайвих підозр. Далі стала під стінку кабіни, залишивши дрон висіти на місці. Підняла один палець, два, три.
Дрон активував камуфляж і став невидимий. Я постукала по браслету, перевіряючи зв’язок. У відповідь безпілотник відправив мені повідомлення сонівським шифром, яке браслет передав вібрацією.
«Усі системи в нормі».
Місія почалася. Захисний щит «Мір і ваг» унеможливлював комунікацію з М-Ботом, який перебував за межами корабля, та ми сподівалися, що я все одно матиму зв’язок із дроном, оскільки той літав на борту.
Закинувши рюкзак на плече, я вийшла з кабінки — і миттю пошкодувала. Пістолет! Трясця, я ж мала зняти його і, про всяк випадок, скласти в наплічник.
Але було вже запізно. Він залишився надійно, але абсолютно безглуздо, висіти прикріпленим до корпусу дрона.
Щасти тобі, малюче, подумала я, миючи руки. Частково очікувала, що дрон-охоронець заб’є на сполох, але він мовчав. Я вийшла за ним із вбиральні, залишивши там свого таємного агента, готового вислизнути й дослідити моторний відсік.
Прийшовши в стрибковий відсік, я зайняла своє місце біля решти команди й стала чекати. Спливло чимало часу. Це мені здається, чи ми занадто довго готуємося до стрибка? Невже мене розкрили?