— Ви знали про це? — запитала я.
— Ну, аякже, — відповіла вона. — Вінзікові науковці розробили зброю на основі показників мого мозку. Нам завжди було відомо, що цитоніки й делвери якось пов’язані. Ми завдаємо їм болю. Вони, Аланік, ненавидять нас, а може, навіть бояться. Багато років ми намагалися використати це, і врешті дійшли до логічного висновку. Коли вже не здатні знищити делверів, можна принаймні відвести їхній удар від себе.
— Це погане рішення! У кращому разі воно лише відтягне катастрофу, та не зупинить її!
— Зупинить, якщо робити все правильно, — наполягла Брейд. — Перемагати делверів не обов’язково, головне — контролювати їх.
— Це не контроль над ними! — відрубала я. — Гадаєте, один-єдиний сяк-так випробуваний залп справді їх відверне? А якщо вони повернуться? Що буде після того, як вони знищать ціль і залишаться в галактиці?
Я вже настільки звикла до того, як діони й крелли реагували на мої гнівні спалахи, аж навіть здивувалася, коли Брейд тільки посміхнулася замість того, щоб журити мене за надмір агресії.
— Ви так кажете, ніби Вінзік не передбачив і цього, — мовила вона.
— З огляду на мій досвід спілкування з ним і те, як він нас навчає, гадаю, я маю право ставити під сумнів його далекоглядність!
— Аланік, не бійтеся, — сказала Брейд, киваючи на свій зореліт. — Сьогоднішній тест був лише, щоб вразити делегацію на «Мірах і вагах». Ми вже не вперше випробовуємо цю зброю. Планування тривало багато років, і тепер ми знаємо, що можемо дати раду делверам.
Вона зіскочила з крила, зчесавши підошвою частину моху з каменю. Підійшла ближче до мене.
— Уся ця програма підготовки, усі ці пілоти — лише, щоб підстрахувати. Їхнім завданням буде бомбардувати делвера відвертальними снарядами, щоб переміщати його по різних локаціях, поки до серця не доставлять справжню зброю.
— Яку?
Вона показала на себе. Тоді — на мене.
— Вступивши в нашу армію, ви зробили нам неоціненний подарунок — свої цитонічні здібності. Цитоніків у нас обмаль. Вінзік наказав мені зблизитися з вами, щоб завербувати. Ось так-от.
Завербувати мене? То весь цей час Брейд мене вербувала? То це тому вона так потеплішала до мене?
Трясця, у цьому ділі вона ще незугарніша за мене.
— Брейд, це божевілля, — сказала я. — Люди вже намагалися контролювати делверів, подивіться, до чого це призвело!
— Ми зробили висновки з їхніх помилок, — мовила Брейд. — Якщо маєте бажання, я покажу, на що ми здатні завдяки своїм силам. Про такі речі ви не могли навіть мріяти. Ми здатні контролювати делверів.
— Точно? — спитала я. — Ви впевнені?
Вона завагалася, і я зрозуміла, що вона далеко не впевнена, хай навіть і зробила діонівський ствердний жест: підняла руку й стукнула один об одного двома пальцями.
Отже, її броня має слабкі місця. Вона відчувала й близько не таку впевненість, яку хотіла показати.
— Спочатку це слід обговорити, — запропонувала я. — Щоби поспіхом не наробити помилок.
— Можливо, — погодилася Брейд. — Але не виключено, що часу на це немає. — Повернулася до свого корабля. — Старшина втрачає монополію на пересування. Інші народи наблизилися до розгадки таємниці нашої технології. Тому нам треба щось нове. Щось, що сприятиме покорі й унеможливлюватиме нові війни.
Мене пройняв жах.
— Делвери. Ви хочете використати їх для загрози. Щоб інші корилися вам і грали за вашими правилами, інакше нашлете одного з них…
— Просто подумайте над моєю пропозицією, Аланік. — Брейд наділа шолом. — Ми переконані, що зможемо стримувати делвера, якщо він потрапить у наш вимір. Колись між атаками вони роками літали в космосі, займаючись своїми справами. Тож, якщо наші сили будуть готові, коли один із них долетить до населеної планети, він не становитиме для нас небезпеки — надто, коли в нас будуть цитоніки, такі, як ви і я. Вінзік пояснить усе це краще. Він геній. А нам час повертатися.
Вона заскочила в кабіну. Отетеріла, я ще постояла якийсь час, намагаючись осягнути почуте від неї. Хай скільки вони казали б, що все випробували, які б гарантії, на їхню думку, не мали, — це все дурня. Бо я відчувала делверів. Вінзік зі своїми вченими й вояками були наче діти, що гралися із зарядженою бомбою.
Утім, мушу визнати, дорогою до свого корабля я відчула спокусу. Як багато знала Брейд про мої сили? Що могла мені показати? Я зіграла за правилами Старшини, вступила до їхнього війська, щоб отримати доступ до гіперприскорювачів. Чи вийде ще й здобути знання, відомі Брейд?