Усі присутні приголомшено замовкли.
Тільки не це, подумала я.
— У нас є докази, — вів далі Вінзік, — що людство становить набагато більшу загрозу, ніж хочуть думати високий міністр. Не виняток, що на Міжзір’ї діють десятки їхніх розвідувальних дронів. Це — доказ, що людська пошесть знайшла лазівку з однієї із в’язниць. На боротьбу з цим лихом влада ніколи не виділяла нам достатньо повноважень і ресурсів. Сьогодні ми все змінимо. За десять хвилин цей корабель виконає стрибок до людської планети Детрит. Будьте в кабінах, готові до старту відразу після прибуття. Ваше завдання — знищити їхні сили. Це буде чудовий приклад того, для чого Старшині необхідні активніші й краще підготовлені сили оборони.
Було дивно спостерігати, як він говорить так пристрасно, рішуче вимахуючи руками, і при цьому не зронивши жодного «Ой, леле». Коли пілотів нарешті відправили готуватися, я збагнула всю глибину його плану. Його він розробляв, напевно, увесь цей час. Він прагнув продемонструвати силу: за допомогою особистого космічного флоту знищити «людську пошесть» і закріпити свою владу.
Це те, що лякало мене від самого початку. Я тренувала військо, яке збиралися застосувати проти мого ж народу. Тепер я мусила знайти спосіб, як не дати цьому статися, — і посприяти встановленню миру, який ми з Куною сподівалися принести.
— Чудово, — озвався збоку від мене Гешо. — Нарешті вони вирішили діяти проти людей. Це пам’ятний день, капітанко Аланік. Сьогодні ми поквитаємося з тими, хто нас пригноблював!
— Я…
І що мені було робити? Не могла ж я розказати йому правду. Чи таки могла?
Однак свій шанс я втратила, коли кіцени понеслися до свого корабля. Я обернулася, виглядаючи решту своєї ланки. Де Брейд? Мені треба було поговорити з нею.
Я знайшла Морріумура біля їхнього корабля із шоломом у руках. Їхні зуби були злегка вишкірені.
— Ви бачили Брейд? — спитала я.
Морріумур похитали головою.
Трясця. Де ж її носить?
— Аланік? — мовили Морріумур. — Ви як? Я хвилююся. Усі навколо так поспішають до своїх кораблів, але… нас же не до цього готували, правда? Наше завдання — зупинити делверів, а не вступати в прямий бій із досвідченими пілотами. Нам треба більше часу. Я не готові до такого бою…
Нарешті я помітила Брейд, що зайшла в ангар, уже в шоломі з опущеним захистом від сонця. Я підбігла до неї, коли вона наблизилася до свого винищувача й ступила на трап. Вона спробувала проігнорувати мене, але я схопила її за руку.
— Брейд, — промовила я. — Нас відправляють воювати проти вашого народу.
— І що? — прошипіла вона з-за темного скла, що затуляло від мене її очі.
— Хіба вам може бути байдуже? — натиснула я. — Це останній шанс людства здобути свободу. Як ви можете допомагати його знищити?
— Це… Це дикі люди. Небезпечні.
— Люди не такі, як їх змальовує Старшина. Я знаю це навіть після нетривалого знайомства із вами. Якщо ви візьмете в цьому участь, то тільки підтримаєте брехню.
— Так буде краще для всіх, — сказала вона. — Якщо ми зможемо жити без страху раптового повернення людської імперії, можливо, нам, у Старшині, вдасться досягнути чогось більшого.
— Хіба вам не видно, наскільки це егоїстично? Ви справді ладні пожертвувати сотнями тисяч життів заради звичайної імовірності трошки кращого життя?
— Та що ви там знаєте? — відрізала Брейд. — Вам нізащо не збагнути як це, робити такий вибір.
Мені? Не збагнути? Я стягнула її з драбини. Вона покірно дозволила мені зробити це, немовби вся її впевненість кудись поділася. У тіні крила її корабля — де ми, нарешті, могли хоч трохи побути на самоті — я зробила це знову. Вимкнула голограму.
— Я точно знаю, як це, — прошепотіла я Брейд. — Повірте мені.
Вона заклякла, моє відображення відбилося в блискучому склі її забрала. Я знову запустила голограму.
— Я прилетіла сюди з Детриту, готова зустріти самих лише ворогів і чудовиськ, — продовжила я. — Але натомість познайомилася з вами, Гешо, Морріумуром — усіма. І хоч мені ніколи не зрозуміти, наскільки важко було зростати вами, та я точно знаю, як це, коли тебе ненавидять за те, чого ти не робив. І дозвольте сказати, що знищення Детриту не допоможе. Воно тільки більше переконає Старшину в тому, що там не помилялися щодо нас. Хочете це змінити, спробувати виправити? Летіть зі мною на Детрит. Розкажіть нам, що вам відомо про Старшину й Вінзіка. Допоможіть нам довести Старшині, що ми їй не загроза. Вінзік переможе лише, коли переконає всіх, що ми вороги, і йому не лишається іншого вибору, крім як знищити нас.