— Стоп! — наказав Гешо.
Я не думала, що це слушна думка. З огляду на те, як за нами почали чіплятися дрони, мене помітили. Я прискорилася, але цей зореліт мав іншу будову, ніж М-Бот. Літав добре, та не винятково, а кіценівський — ще повільніше.
Коли ми зайняли оборонні позиції, я була рада, що давала кіценам і решті бойові вправи. Завдяки непередбачуваності бою нас не збили досі. Операторам дронів було складно триматися за нами, ще важче — не розбити своїх безпілотників.
Нарешті добувшись до місця, я побачила чорний зореліт, що тримався окремо й літав напрочуд майстерно. Брейд. Щоправда, була вона не зовсім там, де мала б бути за планом, ведучи, замість того, бій із дроном. Кілька точних влучань — і щит не витримав, дрон вибухнув.
Ми з Гешо кинулися їй навперейми, тягнучи за собою кілька дронів. Я чула, як свідомість Брейд усе гучніше кричала цитонічним криком. Від його потуги я аж стрепенулася і, либонь, утратила на хвильку керування, бо не одразу помітила, що один із дронів-переслідувачів поводиться дивно. Він покинув стрій і збив решту два пострілами ззаду.
— То ви з цієї планети? — звернулася до мене приватною лінією Вейпор. — Не з Рідону? Людина із заповідника. Куні про це відомо?
— Я сказала їм, — відповіла я, додаючи її в канал із Гешо. — Ще до того, як почалося це все. Вейпор, вибачте за брехню…
— Не страшно, — урвала мене Вейпор. — Я сама мала б здогадатися. Але в мене було — і досі є — завдання стежити за Вінзіком та його поплічниками. Брейд робить те, про що я думаю?
— Намагається викликати делвера, — сказала я. — Вона гукає до них — але схоже більше на те, ніби кричить на них. Мені здається, раніше вона такого не робила.
Я поглянула на скло кабіни й — попри головний біль від крику Брейд — почала бачити їхні обриси. Очі розплющувалися й дивилися на нас із безвісті.
— Подіяло, — оголосила я всім. — Делвери дивляться на нас. Я відчуваю… рух.
Вейпор вибухнула словесним потоком, який мій значок-перекладач передав як «Брутальна лайка, заснована на неприємних запахах».
— Не думала, що до цього дійде, — мовила Вейпор. — Це недобре. Багато хто скаже, що це зрада Старшини. — Помовчавши, продовжила: — Інші ж назвуть це проявом істинного патріотизму.
— І таких буде більшість! — додав Гешо.
— Залежно від того, чим обернеться ця атака, — сказала Вейпор. — У Старшині й справді багато хто ненавидить людей, а політика любить переможців. У нього є план, як потім відправити його назад?
— Думаю, він планує відволікати його за допомогою свого флоту, — відповіла я. — Брейд казала, що в нашому вимірі між атаками делверів минають роки.
— Інколи — так, — промовила Вейпор. — Але часом вони не роблять перерв. Це дуже недалекоглядно.
Вона зайняла позицію ліворуч від мене, Гешо — праворуч, і разом ми помчали за Брейд. Вона летіла до оболонки навколо Детриту, намагаючись підібратись якомога ближче до планети.
Ми мали перевагу, бо знали, куди вона прямує, і могли іти на випередження. Я повела нас у тому напрямі, але спокою мені не давала одна думка: я не була впевнена, що втрьох ми здолаємо Брейд. Бо літала вона класно — навіть краще за мене. Та й делвер міг виринути щомиті.
Та якщо це таки станеться, я хоча б спробую пом’якшити наслідки. Перемкнула на загальну лінію СОНу.
— Центре? Говорить Дзиґа. Мені треба поговорити з Коббом.
— Слухаю, — озвався він у моєму навушнику.
— Обрубайте зв’язок між зорельотами. Нехай сонівські кораблі замовкнуть, вимкніть передавачі на «Альті» — навіть електрику на Головній платформі.
Я була готова вислухати заперечення. Але Кобб відповів навдивовижу спокійно:
— Дзиґо, ти ж розумієш, що тоді кожен пілот буде битися сам за себе. Без будь-якої координації та підтримки із землі. Вони навіть підмоги в напарників запросити не зможуть.
— Сер, я це усвідомлюю.
— Перед тим, як вживати настільки радикальних заходів, я хотів би мати абсолютну впевненість, що це необхідно.
— Сер… до нас прямує один із них. Делвер.
— Ясно.
Кобб не лаявся, не кричав, навіть не бурчав. Проте його спокійний тон викликав набагато, набагато більшу тривогу.
— Я попереджу пілотів й одразу запроваджую режим тиші. Хай зглянуться на вас зорі, лейтенантко. І на решту наших бідних душ.
Обірвав зв’язок.
Я відчула холодок, повзучий жах, коли Брейд — як я і передбачала — розвернулася до нас. До її перехоплення лишалися лічені секунди.
— Вейпор, — спитав Гешо, — ви можете заволодіти її кораблем як дроном?