Ми або вони.
Зореліт Брейд зник, стрибнувши в безвість.
— Що нам робити? — запитала Вейпор.
— Не знаю, — сказала Корі. — Я… Я…
Ми не могли нічого вдіяти. Я перезапустила свій щит, відкинулася на спинку крісла й прийняла те, що сталося.
Тепер це проблема Старшини. Вони це почали. От і отримали. Переживала я лише за М-Бота й Слимачку. Але з ним усе буде добре. Він же зореліт.
Та й що я могла вдіяти? Тут або ми їх, або вони нас. Розвернула корабель від зірок, готуючись повертатися додому.
Ні.
Мої руки спорснули з керування.
— Це не моя війна, — прошепотіла я.
«Герої собі випробувань не обирають», — промовив голос Ба.
— Я не знаю, як це зупинити.
«Герої відповідають за власні дії».
— Це наші вороги! Вони вважають, що ми заслужили на знищення!
«Доведи, що вони помиляються».
— Е-е-е… Аланік? — невпевнено покликала Корі, підлітаючи до мене.
Глибоко зітхнувши, я виглянула на зорі.
Трясця. Я не могла їх покинути.
Не могла втекти від цієї війни.
— Станьте впритул до мене, — наказала я кіценам і Вейпор. — Якщо вийде, притуліться крилами до мого зорельота.
— Для чого? — спитала Вейпор, але виконала наказ. Її крило торкнулося мого з одного боку, з другого так само вчинили кіцени. — Що ми робимо?
— Заходимо в темряву, — відказала я і закинула нас у безвість.
ІНТЕРЛЮДІЯ
Поєднувати в собі одразу дві особистості було не найприємнішим досвідом Морріумура. Ліва казала їм, що вони не знали іншого життя. Права ж заспокоювала, що окремі половини особи — разом зі спогадами, успадкованими від них — завжди знали, наскільки це дивно.
Два розуми, що мислили одночасно, змішуючи всі згадки й досвід минулого — та й того — лише уривки від кожного родителя. Така собі мішанина особистості й пам’яті. Часом їхні інстинкти конфліктували між собою. От як сьогодні, коли Морріумур потягнулися почухати голову, але обидві руки вирішили зробити це одночасно. А до того від гучного гуркоту — коли хтось просто впустив тарілку — Морріумуру захотілося одночасно сховатися й підбігти на допомогу.
Розбіжність тільки посилювалася, що більше готувалися обидві половинки розділитися й з’єднатися знову. Морріумур прямували до комбінувальної капсули, минаючи два ряди безстатевих родичів — ліві з одного боку, праві — з другого. Кожне витягнуло відповідну руку, які Морріумур торкали своїми, перетинаючи темне приміщення.
Морріумуру залишалося ще два з половиною місяці, та після космічного флоту… після того було ухвалено рішення перейти до перешаблонування раніше. Цей шаблон нікуди не годився. З цим погоджувались і родителі Морріумура, і їхня рідня. Настав час спробувати знову.
Їм казали, що це не має нагадувати прощання і щоб Морріумур не думали, ніби від них відмовляються. Перешаблонування — звична практика, тож їх запевнили, що це не боляче. Та хіба можна сприймати це, як щось інше, ніж відмову?
«Занадто агресивні, — казали один із прародителів. — Через це їм буде тяжко в житті».
«Вони захотіли опанувати роботу, не призначену для діона, — мовили інші родич. — З нею щастя не знайдуть».
Тепер ці самі родичі витягували перед Морріумуром губи, торкаючи їх за руки, неначе проводжали в дорогу. Комбінувальна капсула нагадувала велике ліжко, тільки з виїмкою по центру. Виготовлена з традиційних сортів деревини, з полірованим інтер’єром, вона мала кришку, яка, як тільки Морріумур ляжуть, зачиниться, а середина наповниться спеціальною рідиною, яка живитиме кокон і допомагатиме в процесі перешаблонування.
Коли вони підійшли до капсули, найстарший їхній пращур, Нуміґа, узяли їх за руки.
— Морріумуре, ми тобою задоволені.
— Коли це справді так… чому ж мені не вдалося ствердитися?
— Твоїм завданням було не ствердитися, а просто існувати, щоб ми бачили потенціал. Та й повернулися ти самі, погодившись продовжити процес.
Ліва рука Морріумура на знак згоди виписала дугу, майже самотужки. Вони самі повернулися. Покинули корабель, поки інші вирушали на бій. Утекли, бо… бо були занадто засмучені, щоб продовжувати. Оборонятися від делверів — одне, але стріляти в інших пілотів? Сама тільки думка жахала Морріумура.
«Та й боротися з делвером ти також злякалися б, — подумала якась частина їх — напевно, хтось із родителів. — Ти занадто агресивні для діонівського суспільства, але занадто непевні для бою. Перешаблонування — це на краще».