План — залізо. Усе в мене вийде… просто не швидко.
Зараз же я хотіла дещо спробувати.
Додавши прискорення, відірвалася від хвоста. М-Бот переважав ворожі кораблі за швидкістю й маневровістю, та чи не найбільшим його козирем була здатність, не розвалюючись, маневрувати на великих швидкостях в атмосфері. У вакуумі це було вже не критично, тому ворожі дрони легше наздоганяли мене.
З ними на хвості я помчала до Детриту. Мою планету, немов шкаралупа, захищали шари древніх металевих платформ із гарматними установками по всій довжині. Коли перемогли креллів півроку тому, ми відкинули їх за межу тієї шкаралупи. Тепер наша довготривала стратегія — це утримувати їх якнайдалі від планети.
Стримувати їх означало давати час нашим інженерам — серед яких був мій друг Родж — опанувати платформи й гармати. З часом ті шари гарматних установок захистять Детрит від навали. Та поки що більшість тих оборонних платформ були автономні, тому загрожували нам так само, як і ворогу.
Креллівські кораблі неслися за мною, намагаючись відрізати від поля бою, де мої друзі боролися з рештою безпілотників. Ворог припустився фатальної помилки, коли обрав тактику ізолювання мене, вважаючи, що сама я становитиму меншу загрозу.
— Я так бачу, до плану ми вже не повернемося? — запитав М-Бот. — Ви зібралися дати їм бій самотужки.
Я промовчала.
— Йорґену це страше-е-е-енно не сподобається, — застеріг М-Бот. — До речі, дрони женуть вас за одною траєкторією. Я вивів її на монітор. Згідно з моїм аналізом, це засідка.
— Дякую, — відказала я.
— Просто не хочу, щоб мене підірвали, — мовив М-Бот. — До речі, якщо через вас нас уб’ють, я являтимусь вам привидом.
— Привидом? — перепитала я. — Ти — робот. Та і я буду мертва.
— Мій робопривид приходитиме до вашого біологічного.
— Як ти це собі уявляєш?
— Спенсо, привидів не існує, — враз посуворішав він. — Чому ви переймаєтеся такими дурницями замість того, щоб летіти? От чесно, як легко ви, люди, відволікаєтеся!
А ось і засідка: невелика група креллівських дронів за металевою брилою, що була скраю зони досяжності оборонних гармат. Щойно я наблизилася, вони виринули й понеслися на мене. Однак я була до цього готова. Розслабила руки, відпустила підсвідомість. Занурившись у себе, поринула в транс і прислухалася.
Тільки не вухами.
Переважно дрони цілком справлялися зі своїм завданням, слугуючи розхідним матеріалом у боротьбі проти людей із Детриту. Утім, через гігантські відстані, з яких вели космічні бої, для управління дронами крелли покладалися на миттєвий понадсвітловий зв’язок. Мені чомусь здається, що пілоти тих дронів перебувають дуже далеко. Та навіть якби вони й були на космічній станції біля Детриту, радіохвилям однаково потрібен був би час досягнути цілі, і дрони реагували б на команди із затримкою. Тому без по-надсвітлових комунікацій тут не обійтися ніяк.
У цьому й полягало їхнє слабке місце. Бо я чула їхні команди.
З невідомої мені причини я могла чути простір, у якому відбувався понадсвітловий зв’язок. Безвість, як я його називала, була іншим виміром, де не діяли наші закони фізики. Я чула той простір, а інколи й зазирала в нього та бачила істот, що спостерігають за мною.
Одного разу, під час кульмінації битви півроку тому, я навіть увійшла туди, завдяки чому за мить телепортувала свій зореліт на величезну відстань. Повторити телепортацію не вдалося, зате я навчилася опановувати свій дар і застосовувати його в бою.
Віддавшись інстинктам, виконала серію складних маневрів. Мої відточені боєм рефлекси, укупі з вродженою здатністю чути команди, що надходили дронам, управляли зорельотом несвідомо.
Цитонічні здібності дісталися мені в спадок. Завдяки їм мої пращури водили галактикою міжзоряні флотилії. Батько теж мав цей дар, але ворог скористався ним, щоб його вбити. Тепер же дар застосовувала я, щоб зберегти життя собі. Реагувала й відповідала на команди раніше за дронів — навіть обробляла їх швидше. Не встигали вони відкрити вогонь, а я вже крутилася між променями їхніх гармат. Прошмигнувши повз них, запустила ІМІ, вимкнувши щити всіх кораблів, що летіли біля мене.
Я була така зосереджена: навіть не хвилювалася, що ІМІ зняв захист і з мене. Це було неважливо.
Я випустила світловий гарпун, і енергетичний трос влучив в один із ворожих кораблів, прив’язавши його до мене. Відтак — на інерції — розвернулася й опинилася за групою дронів без захисних щитів.