— Угода справді хороша, — відповіла я, ретельно підбираючи слова. — Вам пілоти, нам — місце в Старшині.
— На правах, ясна річ, другорядних громадян, — уточнили Куна.
— Атож, — відказала я, хоч і, мабуть, не дуже впевнено, бо Куна цікаво зиркнули на мене.
— Ви не зовсім розумієте різницю?
— Але політики у всьому розбираються, — мовила я. — Моє діло — літати.
— Та вам однаково слід розуміти, що все залежить від ваших результатів. Бачите, ваш народ особливий. Більшість видів, які ще не приєдналися до Старшини, залишаються відносно примітивними й мають низький рівень інтелектуального розвитку. Вони занадто грубі, войовничі й технологічно відсталі. Урдайлійці ж підкорили космос ще кілька століть тому. Ви вже майже досягнули необхідного рівня й маєте функціональний глобальний уряд. За звичайних обставин вас запросили б до наших лав ще декілька поколінь тому, якби не одна проблема, що впала чорною плямою на наші взаємини.
Цитоніки? Я подумала про них.
— Люди, — продовжили Куна. — Минулого століття, під час Третьої людської війни, ви були з ними заодно.
— Вони примусили нас до союзу, — відповіла я.
— Не буду заперечувати вашого бачення, — сказали Куна. — Достатньо буде лише сказати, що чимало хто в Старшині вважає вас занадто агресивними.
— Занадто агресивними? — спохмурніла я. — Але… Хіба ви не самі запросили нас у своє військо?
— Це делікатне питання, — мовили Куна. — У нас є деякі специфічні проекти, для яких ми потребуємо пілотів, але не хочемо псувати свою армію надміру войовничими видами. Існує думка, ніби близькість до людей призвела до проникнення у ваше суспільство деяких їхніх звичаїв.
— А… А ви як вважаєте? — поцікавилась я.
— Я входжу до Департаменту інтеграції видів, — відказали Куна, — й особисто вважаю, що в Старшині є місце для багатьох видів. Якщо ви доведете, що гідні бути з нами, станете неоціненним активом.
— Звучить заманливо, — сухо відрізала я й тут же пересмикнулася від власного тону.
Може, мені справді краще мовчати? Куна кинули на мене прискіпливий погляд, але коли заговорили, голос їхній був спокійний.
— Безперечно, вам відомо, які саме переваги здобуде ваш народ. Ви отримаєте доступ до наших галактичних транспортних вузлів, як ось ця станція, а також право користуватися нашими торговими кораблями для подорожей і торгівлі. Ви більше не обмежуватиметеся своєю крихітною планетарною системою та зможете подорожувати всією галактикою.
— Ми й так це можемо, — випалила я. — Он, я сама сюди прилетіла.
Куна різко зупинилися, і я вже злякалася, що ляпнула щось не те. Але вони посміхнулися. Цей вираз на їхньому лиці — зубатий вищір — здавався загрозливим і хижим.
— Це вже інше питання, яке ми обговоримо згодом, — промовили вони.
Куна розвернулися й показали рукою на будиночок біля дороги. Затиснутий між двома більшими спорудами, він мав три поверхи. Як і решта тутешніх будівель, зроблений був, схоже, з металу, але вкривала його фарба цеглистого кольору.
— Ви житимете тут, — промовили вони. — Для однієї вас місця забагато, та ми сподіваємося, коли ви себе проявите, можна буде заселити сюди цілу ескадрилью ваших пілотів. А спочатку віддаємо всю будівлю вам одній. Як бачите, на даху є приватний злітний майданчик, якщо вирішите ставити свій зореліт тут. Головний док, разом із тим, зовсім поруч — як і декілька парків та ринків.
Куна ступили на східці, що вели до дверей.
— Мені це не подобається, — промовив М-Бот. — Спенсо, якщо це засідка, і вас уб’ють, я буду дуже здивований.
Я зам’ялася. Невже це справді пастка? Але для чого так заморочуватися? Вони ж могли підірвати мене — чи бодай спробувати — ще на підльоті до станції.
— Це я тренуюся вправно брехати, — додав М-Бот. — Я не здивуюся, бо очікуватиму цього. Однак це мене дуже засмутить. Ну, принаймні я симулюватиму смуток.
Я підійшла до східців. Схоже, Куна справді думали, що я і є Аланік, тож навряд чи це пастка.
Ми зайшли в будинок разом. Я звикла бути найнижчою, однак височенний зріст Куни — а вони були ще й занадто тендітні, порівняно з людиною, — змушував мене почуватися не те, що низенькою, а взагалі дрібною та незграбною. Будівля мала високі стелю й двері, і навіть столи там були зависокі для мене. Здавалося, створена вона була для когось набагато вищого, хоча ми з Аланік були однакового зросту.