— А ви, бачу, тямите в економіці, — зауважив М-Бот.
Я знизала.
— Подібним чином зі мною та мамою чинили в Підземеллях, не даючи влитися в суспільство й здобути справжню роботу.
— Цікаво. Здається, ви не помилилися щодо їхніх методів управління. А ще я знайшов дещо цікаве про розвиток їхніх технологій, особливо — те, що стосується голограм. Схоже, у цій галузі Старшина на одному рівні з вашим народом. Ніщо з того, що мені вдалося накопати, не вказує, ніби вони мають технології маскування й створення голограм, подібні до моїх.
— То-о… — протягнула я. — Тут немає портативних голографічних проекторів, як мій браслет?
— Ні. З того, що я бачу, вони навіть не підозрюють, що їм необхідно перевірити вас. Їм узагалі невідомо про існування такої технології.
— Гм. А в тебе вона звідки?
— Гадки не маю. А от штучний інтелект тут відверто недолюблюють. Тому, можливо… можливо, мене створили спеціально, щоб переховуватися. Не лише від Старшини, а й усіх решти.
Це мене дещо занепокоїло, бо я очікувала, що за межами Детриту всі літатимуть на таких зорельотах, як М-Бот.
— А все-таки, — вів далі він, — бажаєте почути короткий виклад інформації, яку я знайшов про Старшину?
— Мабуть, так.
— Отже, на чолі уряду є п’ять основних видів. З трьома ви навряд чи зустрінетеся, бо їхнє представництво на Міжзір’ї незначне, тому поки що забудьмо про камбріків, тенасі й текло. Найбільше вас цікавлять варвакси, яких ви продовжуєте вперто називати креллами. Це ракоподібні істоти в екзоскелетах. Іншими є діони, до яких належить Куна.
— Одні — червоні, інші — сині, — сказала я. — Це щось типу різних рас у людей?
— Не зовсім, — відповів М-Бот. — Радше це як розрізнення за статтю.
— Сині — хлопчики, червоні — дівчатка?
— Ні, їхня біологія відрізняється від вашої. Вони не мають статі, допоки не настане час розмножуватися. Для цього дві особини зливаються, утворюючи своєрідний кокон. Це дуже цікаво: для продовження роду на якийсь час дві особини стають третьою, яка вже після того набуває синього або червоного кольору. Одначе забарвлення може різнитися за інших обставин — скажімо, щоб показати, що особа не може розмножуватися. Бузковий колір означає, що вона ще не парувалася або ж покинула свою пару й шукає нову.
— Це дуже зручно, — сказала я. — Зовсім не так заплутано, як у нас.
— Переконаний, що, як органічна форма життя, вони все значно ускладнили, ніж я спромігся вам пояснити. Всі ви завжди намагаєтеся утрудняти все у взаєминах.
Я подумала про Йорґена, що, напевно, хвилювався за мене, хоч і наказав летіти. А як там Кіммалін, Кобб, мама й Ба?
Зосередься на завданні, подумала я. Вкради гіперприскорювач і повернися додому з порятунком, під схвальні вигуки друзів і гіркі ридання ворогів.
От лишень важко було зберігати такий бравий запал, коли я була тут, сама, глибоко в тилу ворога. Відчула себе відрізаною від світу, загубленою — немовби звернула не в той тунель, досліджуючи печери, і ліхтар перестав працювати. Я була наляканим малим дівчам, яке не знало, де воно і як повернутися додому.
Щоб відволіктися, продовжила оглядати посольство. Моя параноя змушувала про всяк випадок перевіряти кожнісіньке приміщення. Наступною кімнатою була вбиральня, де знайшлася безліч цікавих труб і пристроїв, призначених для різних типів анатомії. Це було захопливо й водночас огидно.
Залишила ванну й назад я поверталася через кухню. Там були різноманітні посуд і начиння, одначе харчів ніде не знайшлося. Отже, доведеться ретельно розподіляти запаси.
— Куна казали щось про право замовляти тут, — мовила я. — Можна попросити щось поїсти?
— Аякже, — відповів М-Бот. — Я саме знайшов сторінку з інформацією про поживні речовини й харчування. Треба пошукати щось, що вас не вб’є, але й таке, що замовила б типова представниця раси Аланік, не викликавши підозри. Наприклад… гриби?
— Ха! А я вже думала, ти облишив свою одержимість грибами.
— Відколи я перепрограмувався, щоб вважати вас своїм основним пілотом, та співпрограма почала запускатися рідше. Гадаю, мій потяг до каталогізації грибів пов’язаний з останнім наказом старого пілота, от тільки не розумію як. Хай там що, а вам замовити провізії?
— Але на день-два, — сказала я. — Сподіваюсь, я зможу швидко викрасти гіперприскорювач.
— Хіба не мудріше було б зробити велике замовлення, аби створити видимість, ніби ви тут надовго?