Класно стріляєш, ким би ти не був, подумала я. Головне, щоб він побачив, що я відтягнула від нього кілька кораблів. Моїм завдання було не збільшити кількість збитих, а не давати ворогові вийти з оборони.
Майже впритул праворуч від мене вибухнув ще один крелл. Моя стратегія буде успішною лише, допоки крелли не збагнуть, що їм варто ігнорувати мене й зосередитися на більшому винищувачі, поки в того не відновився щит. На щастя, після вибуху третього дрона решта полетіла геть. Цей бій сильно відрізнявся від тих, до яких я звикла на Детриті: тут ворожі дрони навіть не намагалися збивати проворніші кораблі.
Я порівнялася зі своїм новим другом і трошки заспокоїлася, коли навколо нього засвітився новий щит. Перезавантажила свій, повернувши собі захист.
— У нас виклик через невідомий канал, — оголосив М-Бот. — Припускаю, це з того корабля, який ми врятували. З’єднувати?
— Так, будь ласка.
Канал відкрився… оваціями? Кричали десятки голосів. Але ж я врятувала всього один зореліт, у якому мав би бути один пілот.
— Хоробрий воїне, — промовив глибокий чоловічий голос, — ми в боргу перед вами. Сьогодні ви врятували від знищення флагман кіценівського флоту.
— Флагман? — не зрозуміла я.
Аж тут до мене дійшло. Той зореліт не більший від М-Бота, але якщо пілоти його дуже дрібні…
— Це ви! — вигукнула я. — Король лисо-гризунів!
— Не знаю, що означає «лисо-гризунів», але… — відповів голос, — …ви явно помилилися. Мене звуть Гешо, і я ніякий не король, позаяк наша планета має справедливу представницьку форму правління. Утім, як скромний поет і капітан зорельота «Ґуалако-Ан», я дякую вам від щирого серця.
Я вимкнула звук.
— М-Боте, здається, це ті схожі на самураїв лисо-гризуни, яких я бачила раніше.
— Ви про кіценів? — уточнив він. — Це одна з рас Старшини, але з другорядним громадянством. О! Це вам точно сподобається. Мені вдалося перекласти назву їхнього корабля. Їхньою мовою вона означає щось на кшталт: «Достатньо великий, щоб убити».
— Корабель завбільшки з винищувач їм, напевно, як нам — есмінець, — мовила я. — Ми врятували не одного пілота, а цілий екіпаж. — Знову ввімкнула звук: — Капітане Гешо, мене звуть Аланік, і я рада знайомству з вами. Як ви ставитеся до того, щоб трохи попрацювати в парі? Цей бій занадто безладний, а опір треба вести організовано.
— Прекрасна ідея, — сказав Гешо. — Немов мрячка, що переростає в бурю, «Великий» до ваших послуг.
— Чудово. Будьте готові стріляти по будь-якому дрону, що до вас наблизиться. Якщо виникнуть труднощі, я відтягну їх від вас, щоб ви збили їх здалеку.
— Маю лише пропозицію, — мовив Гешо. — Було б добре врятувати ще один швидкий зореліт, як-от ваш, щоб нашій не надто досвідченій команді було трохи легше.
— Шикарний план, — кинула я, скануючи поле бою та вишукуючи швидкі кораблі, які можна було б узяти у свою команду.
Один із таких тут же сам наскочив на мене — чорний, із Брейд, людиною, на борту. Він нісся крізь бій, вправно маневруючи між астероїдами. Добре ж вона літала. Дуже добре.
— Бачите чорний зореліт на 238.25 від мене? — спитала я в Гешо. — Я спробую йому допомогти, подивимося, чи приєднається він до нас. Будьте тут і викликайте, якщо на вас нападуть дрони.
— Чудово, — відповів Гешо.
Я погнала за чорним кораблем у саму гущу вибухів і стрілянини. На хвості в нього сиділо двоє креллів. Я викликала Брейд по радіо, і лампочка її лінії загорілася: вона прийняла мій сигнал.
— Я зніму хвости, — сказала я. — Дайте тільки…
Зненацька чорний зореліт випустив гарпун у свій же корабель, що пролітав мимо. Я була вражена, побачивши, як крелл застосовує світловий гарпун і за його допомогою обкручується навколо іншого зорельота. З несподіванки бідолаху, який нічого не підозрював, понесло на астероїд. А от Брейд виконала першокласний маневр, опинившись між дронами, і знищила їх обох. Відтак, мало не зачепивши, пронеслася за лічені сантиметри від мене.
Лайнувшись, я розвернулася й погнала з нею. Вона провернула приголомшливий маневр. Отже, має серйозний досвід.
— Агов! — погукала я. — Ми об’єднуємося в групу. Нам згодилися б ваші…
Не звертаючи на мене ані найменшої уваги, чорний корабель різко взяв праворуч і розчинився в сум’ятті бою. Я зітхнула.
— Спенсо, — сказав М-Бот, — мені здається, вона не хоче до нас у команду.
— Звідки ти взяв?
— Я дуже спостережливий, — відповів він. — Та припускаю, ваша допомога може знадобитися комусь ще. На загальній лінії — аварійний виклик. Виводжу джерело на екран датчика відстані й прокладаю маршрут до цілі.
Одразу ж у приймачі в мене залунав наляканий голос, і значок переклав: