— Що ж, — почувся жвавий жіночий голос. — Тільки пообіцяйте не стріляти.
— Так, авжеж! — відгукнулась я. — Чого б мені стріляти по вас?
— Ну…
З-за сусіднього астероїда виринув корабель. Креллівський дрон! Я поклала палець на гачок, різко повернулася в той бік і прицілилася.
— Ви ж обіцяли не стріляти, — промовив голос.
Що? Зі мною говорить дрон?
— Ого! — не стримався М-Бот. — Спитайте, чи вона часом не штучний інтелект?
— Ви штучний інтелект? — запитала я в канал.
— Ні, звісно! — відповів голос. — Просто хочу допомогти. Що треба робити?
— Відганяйте дронів від ушкодженого шатла, — сказала я. — Мені треба трошки більше простору для точних маневрів.
— Гаразд, — підтвердив голос.
Невеличкий дрон покинув сховок і підлетів до нас. Коли наблизився, діон із шатла видали фатальне «Отже, кінець», проте, як я і просила, дрон погнав геть ворожі кораблі.
— Добре, М-Боте, підсвіти мені той камінець, що заткав йому двигун, а тоді зроби трос гарпуна настільки тоненьким, наскільки це взагалі можливо, — звеліла я.
— О-о-о-о-о-о, — промовив він. — Є.
Скориставшись затишшям у бою, я підлетіла ззаду до шатла, вирівнялась і вичікувала слушного моменту. Стріляла я і приблизно не так влучно, як Кіммалін чи Артуро: моєю основною роботою було літати й маневрувати. На щастя, М-Бот підсвітив мені камінець, тож я підлаштувалася й чітко навела ціль.
Ось так. Камінець світився яскравою цяткою серед металевого кожуха лівого двигуна зорельота. Завбільшки він був десь із людську голову.
Зачепивши його гарпуном, я розвернулася й прискорилася в протилежний бік. Камінець піддався й вискочив.
— Керування відновилося! — вигукнули діон. — Двигун знову функціонує!
— От і славно, — мовила я. — А тепер за мною.
Великий шатл полетів за мною, і по ідеально прямій лінії ми помчали до Гешо. Як тільки ми втрьох вишикувалися строєм, крелли миттю розлетілися. Лишалося сподіватися, що на організовану групу нападати вони не стануть. Балакучий дрон десь пропав, тож я подумала, що він знову заховався за астероїд.
— Капітане Гешо, — промовила я, створивши окремий канал для нас трьох, — я знайшла ще один корабель нам до гурту.
— Гарна робота, капітанко Аланік, — відповів Гешо. — Новоприбулий, яка ваша спеціалізація і вид озброєння?
— Я… не маю ні того, ні іншого, — відповіли діон. — Мене звуть Морріумур.
— Діон? — не стримав подиву Гешо.
Його корабель розвернувся, щоб йому було краще видно Морріумура за штурвалом шатла.
— І не просто діон, а ненароджений діон. Цікаво.
Утрьох ми повільно полетіли далі, вишуковуючи кораблі, яким потрібна підмога, — щоб запросити їх у свій загін. Літали Морріумур непогано, але їм явно бракувало бойового досвіду: вони панікували щоразу, як за нами чіплявся хвіст.
Та вони однаково старалися й трималися біля мене, поки я вела кількох креллів на «Великого», який точно позбивав їх усіх. Поле бою розтягнулося, кораблі розлетілися далі в пошуках сховку серед астероїдного поля. Крелли трималися зграями, але вибухи дедалі рідшали.
Я запросила до нас ще кілька кораблів, але, зайняті власною безпекою, вони навіть не зупинилися. Нарешті помітила чорний зореліт, що прошмигнув повз мене попереду двох дронів, які намагалася угнатися за ним. І знову Брейд проігнорувала мене.
— Скільки це ще триватиме? — запитала я. — Чи їм мало доказів?
— Ще сім хвилин, — відповів М-Бот.
Пролітаючи повз черговий розсип уламків знищеного корабля, я відчула, як у мені клекоче лють. Так, нас попереджали, що на іспиті може бути небезпечно. Але застосовувати бойову зброю проти цивільних кораблів? У мені й так уже жевріла ненависть до Старшини, але це лише розжарило її. Як можна так відверто зневажати життя, водночас називаючи себе «цивілізованими» й «освіченими»?
Випробування закінчилося. Дрони в одну мить розвернулися й полетіли під гірничу платформу. У загальному каналі пролунав зарозумілий голос Вінзіка, що привітав уцілілих.
Ми з Гешо й Морріумуром полетіли назад. Як виявилося, пройшли випробування близько півсотні кораблів. М-Бот швиденько підрахував судна, які зійшли з дистанції. Додавши два й віднявши це від загальної кількості учасників, я мала приблизне уявлення про кількість знищених зорельотів.
— Мінус дванадцять кораблів, — промовив він.
Менше, ніж я очікувала: у хаотичному бою мені здавалося, що вибухів було більше. Та однаково це означало загибель дванадцяти пілотів. Яких убила Старшина.
А ти на щось інше сподівалася? Якась частина мене цікавилася. Мала б розуміти, чого чекати: ось уже вісімдесят років, як вони знищують твій народ.