— Є якісь зміни? — запитав він у лікарки. — Розкажіть щось, чого немає в документах. Вона крутилася, розмовляла уві сні?
Лікарка похитала головою.
— Нічого такого. Пульс нерівний, але ми не знаємо, чи для її виду це норма. Вона може дихати нашим повітрям, але рівень кисню в крові низький. Знову ж, ми не знаємо, норма це чи ні.
Усе так само, як і до цього, а отямитися вона може аж за кілька тижнів — або й узагалі ніколи. Інженери вивчали її зореліт, але їм поки не вдалося зламати шифру на банках даних.
Хай скільки б усього вивчали науковці, таємниці, які цікавили Йорґена найбільше, залишалися сховані в мозку цієї істоти. Нахилившись до неї, він… відчув електричний імпульс. Тілом пробігла хвиля шоку, неначе його облили холодною водою. Він відчував це, стоячи над нею та слухаючи розмірений свист її дихання.
Він почував те саме, коли познайомився зі Спенсою. Спочатку списав усе на симпатію — безсумнівно, так і було. Бо скільки б вона його не доймала, його вабило до неї, як метелика — на вогник. Та існувало там і ще дещо. Було воно і в цієї інопланетянки. Він знав, що це родинна таємниця, яку ретельно оберігають.
Повернувся до лікарки:
— Будь ласка, додайте вказівку повідомити мене в разі найменших змін у її стані.
— Я це вже зробила, — відповіла лікарка.
— За інструкцією, яка написана внизу аркуша з показниками, ви вже сповістили мене про стан її здоров’я, тому я маю оновити запит. Пункт 1173-6 Протоколу.
— О, — мовила вона, зиркаючи на звіт, — добре.
Йорґен кивнув їй і вийшов із лазарету, повернувшись у коридор Головної платформи. Саме йшов до ангара свого корабля поговорити з техніками, коли завили сирени. Він закляк, слухаючи сигнал, що розносився стерильним металевим коридором.
Загроза обстрілу, подумав він. Це недобре.
Пробившись крізь натовп пілотів, що бігли до своїх зорельотів, Йорґен попрямував у командний пункт. Загроза обстрілу, не нальоту. Це не просто наліт винищувачів, а дещо більше. Гірше.
Відчуваючи млость, він пройшов пост охорони й ступив у командний пункт. Там сирена не гуділа. СОН уже переніс значну частину командування з «Альти» на Головну платформу. Адмірал Кобб хотів відділити військові об’єкти від цивільних, аби зменшити потенційний ризик креллівських ударів.
Щоправда, переносити штаб ще не завершили, тому по всьому приміщенню тут тягнулися сплутані дроти й висіли тимчасові монітори. Йорґен не став турбувати командирів, що зібралися біля великого екрана з дальнього краю зали. Хоч ранг і дозволяв йому долучитися до них, він не хотів нікому заважати. Замість того пройшовся рядом комп’ютерів до робочого місця Енсайн Нідори — молодої зв’язківиці, з якою вони разом навчалися в школі.
— Що відбувається? — спитав він, нахиляючись до неї.
У відповідь вона просто показала на свій монітор, на якому — якщо вірити напису внизу — була трансляція з камери розвідувального корабля за межами оборонного щита. У бік планети рухалися два велетенські креллівські кораблі.
— Виходять на рубіж, — прошепотіла Нідора. — Звідти — крізь шпарину між платформами, що має з’явитися зовсім скоро, — вони вдарять по «Альті».
— Ми можемо щось вдіяти? — запитав Йорґен.
Нідора похитала головою.
— Ми ще не встановили контролю над далекобійними гарматами на зовнішніх платформах. А коли б і мали його, ті кораблі настільки далеко звідси, що встигнуть ухилитися, доки залпи долетять до них. А от планета ухилитися не може.
Йорґену скрутило шлунок. З орбіти ворог може бомбардувати поверхню Детриту, несучи вогонь і погибель. Через тривале бомбардування й гравітацію планети ті кораблі здатні розбомбити навіть найглибші печери.
— Які в нас шанси? — запитав Йорґен.
— Усе залежить від того, наскільки далеко просунулися інженери…
З відчуттям безпорадності Йорґен спостерігав, як два кораблі вийшли на ударні позиції й розкрили гарматні порти.
— Відповідь на пропозицію переговорів не надійшла, — почувся голос трохи далі. — Не схоже, щоб вони збиралися спочатку зробити попереджувальний постріл.
Крелли завжди так чинили. Жодних попереджень. Жодних переговорів. Жодних ультиматумів. З даних, яких викрала Спенса, у СОНі знали, що до цього часу крелли лише стримували людей. Та півроку тому ворог перейшов до спроби повного винищення.
— Але чому тепер? — запитав Йорґен.
— Чекали, коли платформи вишикуються, — відповіла Нідора. — Уперше за кілька тижнів їм відкриється прямий доступ до «Альти». От і вийшли на позиції.