— Наглянь за нею, — попросила я його, всаджуючи її в кабіну. — Куна кажуть, що доведеться виконати гіперстрибок, щоб добутися до полігону. Ти зможеш підтримувати зі мною зв’язок?
— У вашому браслеті немає цитонічного передавача, — відказав М-Бот. — Він мав би там бути, але вашому народові забракло необхідних деталей, щоб його виготовити. Тож якщо його не буде у вашому новому кораблі — і ми не придумаємо, як до нього під’єднатися — ми не зможемо підтримувати зв’язок після стрибка.
Клас. Сховала пістолет.
— Пильнуй, якщо помітиш щось незвичне.
— І що ж мені робити, Спенсо, якщо я помічу щось незвичне? Утекти я не можу.
— Не знаю, — розчаровано буркнула я. Мені зовсім не подобалося мати аж стільки контролю над іншими. — Якщо справи підуть зовсім кепсько, спробуй принаймні загинути героїчною смертю, гаразд?
— Я… е-е-е… не знаю, як відповісти на це. Як незвично. Але я тут дещо для вас підготував.
— Що? — спитала я.
— Завантажую вам на браслет ще одну голограму. Вона замаскує вас під діона, це не привертатиме зайвої уваги. Було б добре мати запасну особистість для розвідки.
— Не впевнена, що впораюся хоча б із тією, що маю, — мовила я.
— Але, про всяк випадок, так буде надійніше. Вам час іти. До стрибка зв’язок буде, тож ми зможемо спілкуватися.
Я спустилася захопити сніданок і зібрати обід, як радили. Склавши все в наплічник, який замовила дещо раніше, збігла на перший поверх перед самим дзвінком, що сповістив про прибуття шатла. Він забере мене на тренування.
Куна чекали біля дверей.
— Тільки корабель мій не чіпайте, — наказала я їм.
— Навіть думки такої не було.
Я затрималася на хвильку, вичавивши із себе недовірливу посмішку, зітхнула й пішла на вихід.
20
Шатлом виявився невеликий летючий автомобіль із водієм, чиєї раси я не впізнала. Зовнішньо він віддалено нагадував гриба. М-Бот був би в захваті.
Сидіння, як на мене, було занадто м’яке. Як у Йорґенових люксових автівках. Похитуючи головою, я пристебнулася, і шатл злетів.
Щоб не гризтися тим, що залишила М-Бота самого, я розглядала місто під нами, у якому громадилися нескінченні ряди будівель.
— Куди ми летимо? — спитала я в М-Бота ледь шепочучи, щоб не чув водій.
Його голос озвався в навушнику:
— В інструкціях, які вам надіслали, сказано, що вас заберуть на «Міри й ваги».
— Це корабель? — уточнила я, не повіривши, однак, безневинній, на перший погляд, назві.
— Так. Велике торгове судно.
Зрозуміло, що це лише прикриття. Цей «Міри й ваги» — точно військовий корабель, просто Старшина не хотіла, щоб народ про це здогадався.
— Можемо швиденько пройтися по видах, з якими я сьогодні літатиму? — попрохала я. — Мені здається, Аланік має знати про них хоча б щось.
— Слушна думка! — відповів М-Бот. — Нам же не треба, щоб ви здавалися менш тямущою, ніж зазвичай. Так, подивімося… Морріумур, діон. З ними ви вже знайомі. Щоправда, вони радше — шаблон, як називають тут ще не народжену особу.
Пересмикнувшись, я виглянула у вікно.
— Те, що вони роблять, нагадує євгеніку, — прошепотіла я. — Не можна визначати, з якою особистістю хтось народиться.
— Дуже людиноцентричний погляд, — сказав М-Бот. — Якщо не бажаєте провалити місії, мусите навчитися бачити речі з позиції інших рас.
— Спробую, — шепнула я. — Найбільше мене цікавить та, яку називають фіґментами. Що це за створіння?
— Це розумні істоти, що існують як конденсована хмара повітряних часток. По суті, вони — запахи.
— Балакучі запахи?
— Балакучі, розумні й — наскільки мені відомо — небезпечні запахи, — промовив він. — Існує їх зовсім небагато, але в Старшині про них заведено говорити пошепки. Згідно з джерелами в місцевому датанеті, влада використовує всіх фіґментів, що залишилися, для таємного стеження. Більшість із них загинула в людських війнах, а розмножується цей вид украй повільно. Відомо про них мало. Як правило, їх залучають у внутрішньополітичних справах Старшини, зокрема для розслідувань порушень, які вчиняють високопосадовці. Вони здатні керувати зорельотами, проникаючи в електроніку й перебиваючи — або зламуючи — електронні сигнали з пульта керування.
— Вейпор зробила так учора, — відказала я. — Захопила один із дронів і літала на ньому. То вона, типу… вискочила на нього, чи як?
— Саме так, — мовив М-Бот. — Принаймні так пишуть у датанеті. Офіційних даних про фіґментів обмаль, але неважко здогадатися, чому присутність однієї з них на відборі пілотів викликала такий ажіотаж.
— Значить, вона теж шпигунка, — прошепотіла я. — До всього ще й невидима.