— Знайшов причину демонстрації, — озвався М-Бот. — Загибелі пілотів на іспиті не пройшли непоміченими. Ґульза — пілот, якого відрахували учора, — разом із прибічниками висловлюють обурення ставленням Старшини до нижчих видів.
Ха. Такої непокори я не очікувала.
Ми підлетіли до останнього корабля в ряді, за неосяжними розмірами якого наш шатл здавався непомітним. З безліччю портів для зорельотів, він був навіть більший, ніж крейсери, що загрожували моїй домівці.
Ті виступи — то бійниці гармат, здогадалася я, хоч гармати й були приховані. Що тільки підтверджувало мою теорію: «Міри й ваги» — військовий транспортник.
Дивлячись на нього, я відчула тривогу. Такий зореліт міг телепортуватися, куди потрібно, і вже там випускати флот — себто навряд чи мені видадуть винищувач із власним гіперприскорювачем, та я не полишала надії. Тим часом шатл влетів у відкритий порт, відгороджений невидимим щитом, що утримував атмосферу всередині. Штучна гравітація повернула мене в крісло, і ми опустилися на посадковий майданчик просторого відсіку.
У вікні я вперше побачила справжню військову присутність на Міжзір’ї: вишикувані рядком, мене зустрічали діони у військових одностроях, зі зброєю на поясах.
— Висаджуйтесь, — промовив водій, відчиняючи дверцята. — Зворотний рейс о 9000.
— Добре, — мовила я, вилазячи.
Повітря пахнуло стерильно, трошечки наче нашатирем. Навколо в док залітало дедалі більше шатлів, від яких тягнувся сталий потік пілотів. П’ять десятків із хвостиком тих, хто склали іспит. Поки я думала, що робити далі, відчинилися дверцята сусіднього шатла, випустивши групу кіценів. Цього разу звірятка вилетіли на мініатюрних платформах, схожих на блюдечка, — по п’ятеро на кожній.
До мене підлетів Гешо, з яким на платформі було всього двоє кіценів: водій та ще одна, у яскраво-червоній формі із жовтими вставками. Вона в лапці тримала предмет, схожий на прадавній різьблений щит.
Пілот підняв платформу до моїх очей.
— Доброго ранку, капітанко Аланік, — привітався Гешо, ставши на підвищення посередині платформи.
— Капітане Гешо, — мовила я. — Як спалося?
— Боюся, не дуже, — зізнався він. — Більшу частину циклу сну я провів у політичних дебатах і голосуваннях на планетарній раді мого виду. Ха-ха. Політика — ще та морока, еге ж?
— Е-е-е, напевно. Але ж хоч пропозиції ваші прийняли?
— Ні, усі голосування провалилися, — сказав Гешо. — Решта асамблеї одностайно виступила проти моїх пропозицій із кожного питання. Така-от напасть! Але що ж поробиш, коли в нас справжня демократія, а не тіньова диктатура з королівською династією на чолі, чи не так?
Кіцени, що пролітали повз, радісно привітали демократичний лад.
До нас підійшли Морріумур, яким, здавалося, було незручно в білому гермокостюмі Старшини. Сусідню групу з чотирьох пілотів повели вглиб «Мір і ваг».
— Інших двох членів екіпажу бачили? — запитав Гешо.
— Вейпор я ще не чули, — відказали Морріумур. — А щодо людини…
Їм було ніяково навіть думати про таке.
— Не дочекаюся побачити її наживо, — промовив Гешо. — За легендами, люди — велетні, що живуть у туманах і живляться тілами мертвих.
— Я бачили кількох, — відповіли Морріумур. — Вони були не більші за нас, переважно — менші. Але в усіх них було дещо… чуже. Небезпечне. Це відчуття ні з чим сплутати.
До нас підлетів невеличкий дрон, чимось схожий на летючі платформи кіценів.
— А ось і п’ятнадцята ланка, — промовив із нього голос одного чиновника, який був і вчора. — Усі в зборі?
— Нам бракує двох, — відповіла я.
— Ні, — пролунав у повітрі біля мене голос, — лише одного.
Я аж підскочила. Отже, Вейпор теж тут? Але ж я не чула духу кориці. Тільки той спиртовий… який тут же зник, поступившись кориці. Трясця. І давно вона стежить за мною? Невже… Невже й у шатлі зі мною була?
— Людина приєднається до вас дещо пізніше, — пояснили чиновник. — Вас призначили в стрибковий відсік номер шість. Я проведу.
Дрон на дистанційному керуванні полетів, і ми рушили за ним. Перед дверима, що вели з доку вглиб корабля, нас зупинили двоє охоронців з рушницями. Оглянули наші речі й махнули нам проходити далі.
— «П’ятнадцята ланка»? — звернулась я до решти, ступивши в коридор. — Геть недоладна назва. Може, щось крутіше вигадаємо?