То що ж відбувається? Чому вони нам піддаються?
Кіммалін, ФМ і я приєдналися до решти нашої групи. СОН із кожним днем сильнішав. Сьогодні ми втратили лише один корабель, хоча колись у кожній битві губили від півдесятка зорельотів. Але все тільки починалося. За останні два місяці ми почали відправляти в бій перші винищувачі, які виготовили за технологіями, запозиченими в М-Бота. Спливло всього пів року після тяжкого удару, якого ми зазнали в Другій битві за Альту, але поштовх, який вона дала нашому бойовому духу — разом з усвідомленням, як наші пілоти покращили свої вміння, — робив нас щодня сильнішими.
Перехоплюючи ворожі кораблі тут і не підпускаючи їх до планети, ми розширили коло своїх пошукових операцій. Завдяки цьому вдалося не лише взяти під контроль захисні платформи біля поверхні, а й зібрати матеріали для нових винищувачів.
Усе це дало неабиякий поштовх будівництву й збільшило чисельність війська. Ще трохи, і в нас буде вдосталь підйомних каменів і пілотів, щоб відряджати на бій по кількасот кораблів за раз.
Усе це в купі забезпечувало нам невпинний прогрес. Та попри те, у глибині душі я непокоїлася. Поведінка креллів насторожувала. Та й навіть без того ми відставали від них у головному: вони могли подорожувати галактикою, коли ж ми були обмежені однією планетою.
Хіба що я колись навчуся контролювати свій дар.
— Ем, Спенсо? — озвався М-Бот. — На зв’язку Йорґен. Схоже, він злий.
Я зітхнула й ввімкнула передавач.
— «Небовись» десять, слухаю.
— З тобою все добре? — суворо запитав він.
— Так.
— Це добре. Решту обговоримо пізніше.
Перервав зв’язок.
Я скривилася. Він був не злий… а злющий.
Позаду мене, на «Небовисі» дев’ять, летіла Седі — новенька, яку призначили моєю напарницею. У траєкторії її зорельота вчувалася знервованість дівчини, або ж то я забагато вигадувала. За планом, ми мали розділитися, коли крелли кинуть усі сили на мене. На щастя, їй стало розважливості не летіти за мною, а виконувати наказ і триматися групи.
Ми чекали на команду від центру управління польотами повертатися на планету, тому якийсь час ще залишалися в космосі. Поки дожидали, зі мною порівнялася Кіммалін. Я повернула голову й заглянула їй у кабіну. У шоломі, що ховав її довге чорне волосся, вона мала дуже чудернацький вигляд.
— Чуєш, — звернулася вона до мене по приватній лінії, — точно все добре?
— Так, — відповіла я.
Це була неправда. Щоразу застосовуючи свої дивні вміння, я відчувала конфлікт усередині. Наші пращури боялися таких, як я — людей із цитонічними здібностями. До того, як опинилися на Детриті, мій рід обслуговував двигуни нашого флоту, живлячи й захищаючи їх.
Нас так і кликали: моторниками. Інші члени екіпажу сторонилися нас, через що в нашій культурі виникли певні традиції й забобони. Вони існували й понині, коли вже ніхто не пам’ятав, хто такі ті цитоніки.
Та невже це прості забобони, за якими нічого не приховується? Я відчувала зло, з яким очі дивилися на мене. Зрештою-бо, мій батько напав на власний загін. І хоч ми вважали, що до цього його примусили крелли, я все одно непокоїлася. На записі його голос звучав дуже лиховісно.
Я непокоїлася, бо мої дії можуть принести більше небезпеки, ніж будь-хто здатен собі уявити.
— Народе, — підлетівши, звернулася до нас Седі, — що означає цей сигнал у мене на консолі?
Я зиркнула на вогник на датчику відстані й, лайнувшись, виглянула в пустоту. Там, удалині, ледве виднілася орбітальна станція, біля якої з’явилося дещо інше. Два об’єкти, навіть більші за неї.
Бойові кораблі.
— У систему прибули два нові кораблі, — сказав М-Бот. — Мої датчики підтверджують здогад центру управління. Схоже, це крейсери.
— Трясця, — вилаялася в загальну лінію ФМ.
До цього часу ми билися лише з винищувачами, однак із перехоплених даних знали, що у ворога є щонайменше п’ять подібних великих бойових кораблів.
— Наші дані про їхнє озброєння неповні, — мовив М-Бот. — Інформація, яку ми з вами перехопили, містить лише узагальнені описи. Проте мої датчики кажуть, що ці кораблі, найпевніше, оснащені для бомбардування планети.
Бомбардування. З відкритого космосу вони могли запускати снаряди, здатні перетворити на попіл навіть тих, хто сховався в найглибших печерах.
— Захисних платформ їм не здолати, — сказала я.
Ми вважали, що саме через них крелли застосовували низьковисотні, а не орбітальні, бомбардувальники. Захисні платформи навколо планети збудували, щоб унеможливити бомбардування планети з космосу.