— Мені більше подобається номер, — сказали Морріумур. — Так його легко записати й запам’ятати.
— Дурниці, — промовив праворуч від мене Гешо на платформі. — Я згоден із капітанкою Аланік. Номер не годиться. Пропоную «Квіти прощального цілунку ночі».
— Про це ж я й кажу, — мовили Морріумур. — Як під час бою промовляти таку довгу фразу?
— Але про «П’ятнадцяту ланку» поезії не напишуть, — відповів Гешо. — Згадаєте мої слова, капітане Морріумуре. Узагалі, серед моїх талантів — вигадувати чудові назви. Якби волею долі мені не випало нести тягар служби, я став би поетом.
— Співцем звитяги? — спитала я. — Як скальди на Старій Землі?
— Саме так! — відказав Гешо, стрясаючи пухнастою лапкою.
Я усміхнено відповіла тим самим жестом. Ми порівнялися з іншими групами пілотів, яких вели коридором. Їхні загони були сформовані за расами: частина повністю складалася з представників одного виду, інша — з двох. І тільки в нашій команді було більш ніж два види.
Народ Гешо здавна контактував із людьми, подумала я. Планета Аланік — теж. А Вейпор з ними воювала. То, може, тому нас об’єднали в один загін — бо ми здатні дати раду Брейд?
Уздовж коридору парами стояли вартові, цього разу — крелли в повній броні замість простих коричнюватих скафандрів. Проходячи повз них, я збагнула, що, крім пілотів, ще не бачила на борту цього транспортувальника «нижчих видів». Охорона й командування — усі були креллами й діонами.
Це наштовхнуло мене на думку… Навіщо їм ми? З моїм народом на Детриті вони воюють за допомогою дронів на дистанційному керуванні.
Ні, подумала я, навіть якщо я чую команди, які надсилають дронам, їх точно почують і делвери. Без пілотованих винищувачів їм не обійтися.
— М-Боте? — прошепотіла я, збираючись запитати, чи не накопав він нічого про старшинські програми управління дронами.
Однак навушник озвався лише статичним шумом. Трясця. Невже з ним щось трапилося? Моє серце тьохнуло, аж тут я второпала, що перебуваю на борту військового корабля. Безперечно, зв’язок тут глушать. Ну, або ж я вийшла за межі радіуса дії приймача-браслета. Тепер я точно сама.
Нас вели галереями з одноманітними металевими стінами й червоним килимом по центру підлоги. На перехресті дрон звернув праворуч, до коридору з рядами дверей по обидва боки.
Мій загін подався за дроном, а я зупинилася в нерішучості. Праворуч? Чому праворуч?
Розумом я усвідомлювала, що не маю підстав думати про це. Проте якусь частинку мене манило прямо, далі коридором, яким ми йшли до цього. Не праворуч, а прямо. Туди нам треба. Я відчувала щось там…
— Що це ви собі надумали? — гарикнув солдат, що стеріг перехрестя.
Я вклякла на місці, усвідомивши, що іду прямо. Підняла очі на напис на стіні, і значок переклав його:
ПРОХІД ЗАБОРОНЕНО. ІНЖЕНЕРНИЙ ВІДСІК.
Зашарівшись, я звернула праворуч і побігла доганяти свою групу. Охоронець прослідкував, щоб ми всі зайшли в одні двері. Ще навіть до того, як ступити всередину, я відчула, що там є Брейд. І справді: щойно зайшла, побачила її саму в маленькій кімнатці з пів дюжиною відкидних крісел. Вбрана в такий самий білий гермокостюм, як і на решті нас, Брейд сиділа пристебнута в задньому ряді й виглядала в ілюмінатор.
— То он вона яка, — промовив Гешо, підлітаючи до мене. — Не такою уже й загрозливою вона здається. Звісно, клинок, що забрав сотню душ, не блищатиме, ніби щойно з кузні, та небезпека — її дух солодкий, як заборонений плід. Його ні з чим не сплутаєш.
— Гешо, це дуже гарно, — сказала я.
— Дякую.
Залетіла решта галасливих кіценів. Дрон, що вів нас, наказав пристебнутися й полетів геть.
— Пристебнутися? — не зрозумів Гешо. — А я думав, нас посадять на винищувачі.
— Так і буде, — промовили Морріумур, займаючи крісло, — але спочатку «Міри й ваги» доправить нас на спеціальний полігон за кілька світлових років звідсіля.
— Але я… — затнувся Гешо. — Я думав, наші зорельоти будуть оснащені гіперприскорювачами, і ми полетимо туди самі.
— Зізнаюся, я теж очікувала цього, — додала я.
— Нам нізащо не видали б окремих зорельотів, що здатні виконувати гіперстрибки, — сказали Морріумур. — Це небезпечна технологія! Її не довіряють нижчим видам. Неправильне її застосування може накликати делверів.
— Але ж ми тут, щоб навчатися боротись із ними! — вигукнула я.
— Це однаково нерозумно, — відповіли Морріумур. — Стрибки на понадсвітловій швидкості проводять тільки найкваліфікованіші техніки на вищому рівні інтелектуального розвитку. До них не допускають навіть видів зі спеціальним доступом, як-от фіґментів. Правда ж, Вейпор?