— Не знаю, — відповіла вона. — Я не асоціюю себе з чудовиськами.
Пройшовши повз мене, вона піднялася драбиною на свій корабель. Трясця. Наскільки сильно їй промили мізки? Якщо я хочу її завербувати, доведеться добряче побесідувати з нею, не накликавши на себе підозри.
Однак поки що моїм єдиним варіантом було братися за вишкіл. І чесно кажучи, мені не терпілося почати. Працювати під прикриттям, удаючи когось іншого, дуже виснажливо, тому добре було б політати знову.
Я залізла у свій зореліт і зраділа, що керування мені знайоме. Невже цю конструкцію ми, люди, запозичили колись в інопланетян? Чи, може, наша спроба завоювати галактику поширила наші технології?
— М-Боте, — сказала я, — передстартова підготовка.
Тиша.
Точно. Без його дружнього голосу я враз відчула себе безпомічною. Уже так звикла, що він завжди поруч у бортовому комп’ютері, готовий підстрахувати. Зітхнувши, витягнула з-під сидіння інструкцію з передстартової підготовки й переклала за допомогою значка. Потому переконалася, що все працює як слід.
— Говорить Аланік, — промовила я, скінчивши перевірку передавачів. — Як чутно?
— Говорить корабель Кіценівського Союзу «Той, що гребе проти течії річки, на якій мерехтить сонце», — озвався голос Гешо. — Щойно обрали назву. Тут навіть досить непогане капітанське крісло.
— Треба придумати позивні, — запропонувала я. — Я буду Пружина.
— Це точно треба? — спитали Морріумур. — У нас усіх не такі вже й складні імена.
— Так роблять у війську, — пояснила я. — Морріумуре, ви можете бути Не-Так.
— Що ж, — зітхнули Морріумур пригнічено, — напевно, я на це заслужили.
Трясця. Давати образливі клички іншим не так уже й весело, коли вони так просто їх приймають.
— Позивні не обов’язкові, — сказала Брейд. — Я вживатиму власне ім’я: Брейд. Не треба називати мене якось інакше.
— Гаразд, — погодилась я. — Вейпор, ви з нами?
— Так, — відповів її тихий голос. — Але мій робочий позивний секретний, тому знадобиться новий.
— Свист-Вітру-Впереміш-Із-Передсмертним-Хрипом, — запропонував Гешо.
— Це… дещо специфічно, — сказали Морріумур.
— Ага, — кинула я. — Звучить круто, але трошечки задовго.
— А як на мене, прекрасно, — мовила Вейпор.
— П’ятнадцята ланка, — промовив голос із командного центру, — готуйсь до злету. Наказую висуватися.
— Стривайте, — погукала я. — А яка в нас командна структура? Як нам організовуватися?
— Нам це неважливо, — відповів голос. — Розбирайтеся самі. Вам наказано висуватися.
— Це нерозумно, — сказала я своєму загону по приватному каналу. — Я думала, Старшина тямить у військовій дисципліні.
— Можливо, ні, — мовив Гешо. — Тому й запросили нас.
— У них сотні пілотів, що керують дронами, — відказала я. — У них точно є командна структура, поділ на офіцерів і ранги?
Морріумур прочистили горло.
— Мій лівий родитель у минулому пілотували дрон… так от, пілоти не затримуються там надовго. Робота ця занадто стресова, агресивна.
Трясця. Ну, мабуть, це ще одна причина, чому ми на Детриті так довго тримаємося.
Центр управління польотами наказав злітати, і п’ятеро нас, активувавши підйомні кільця, вилетіли крізь док «Мір і ваг» у глибини космосу.
Далека зоря випромінювала світло, що яскраво мерехтіло на металевій поверхні лабіринту. Його гігантські розміри нагадали мені про платформи навколо Детриту. На створення тих й інших пішли колосальні зусилля.
Ми вилетіли на задані координати й стали чекати. Відірвавшись від споглядання лабіринту, я натиснула кнопку зв’язку. Не можна починати вправи без хоч якоїсь структури.
— Гешо, бажаєте бути нашим командиром? У вас є досвід.
— Небагато, капітанко Аланік, — відповів він. — Кораблем я командую всього лише три тижні. Доти займався політикою.
— Ви були абсолютним монархом на невеликій території планети кіценів, — м’яко уточнила Вейпор.
— То вже деталі, — мовив Гешо. — Та й кому цікаві ті темні віки? Зате тепер ми просвітлені! — Повагавшись: — Але територія та була не така вже й невелика. Вона займала третину планети. Та разом із тим, я не думаю, що призначати мене командиром загону — мудре рішення. Я не зможу відволікатися від командування власним екіпажем, з огляду на те, що корабель нам ще незнайомий, і ми його тільки вивчаємо.
— Аланік, якщо хочете, беріть командування на себе, — сказали мені Морріумур.
Я скривилася.
— Ні, тільки не це. Я вас ще в чорну діру заведу. Та й перехоплювачі для командування не годяться. Вейпор, командувати повинні ви.