— Я? — перепитав тихий голос.
— Нас це влаштовує, — мовили Морріумур. — Аланік слушно каже: не можна довіряти командування агресивному виду.
— Я приймаю це рішення, — сказав Гешо. — Як наша снайперка, Вейпор бачитиме все поле бою та матиме найвигідніше положення для ухвалення рішень.
— Але ви мене не знаєте, — заперечила Вейпор.
Почасти саме тому я запропонувала це. Як наша командирка Вейпор буде зобов’язана тримати з нами постійний зв’язок, і так я хоч не забуватиму про її присутність. Та попри те, я досі не розуміла причини її присутності серед нас.
— Брейд? — спитала я. — А ви що думаєте?
— Мені не дозволено голосувати в таких питаннях, — сказала вона.
Клас.
— Ну що ж, Вейпор, бути вам нашою командиркою. Щасти.
— Дуже добре, — відповіла вона. — У такому разі, думаю, я маю перевірити вашу готовність.
Я усміхнулася. Було схоже, ніби вона має реальний бойовий досвід — ось і ще нова інформація про неї. Щоправда, ідею з позивними таки не прийняли, бо, звітуючи, усі послуговувалися власними іменами. Неохоче, але я зробила так само, хоч і розуміла, наскільки це неправильно. Але мені не можна було показувати, скільки реального досвіду я маю.
Вейпор організувала нас стандартним строєм: ми з Брейд попереду, Гешо — по центру, а вони з Морріумуром лишилися позаду. Далі, на моє прохання, ми прогнали кілька вправ, заким очікували на подальші інструкції.
Поки ми літали, я подумала, що, можливо, Старшина чинить розумно, дозволяючи кожній групі обирати власну тактику — бо ж більшість інших загонів складалася з представників одного виду. У різних видів можуть бути неоднакові підходи до військової справи, наприклад, одним із наших кораблів керував цілий екіпаж кіценів.
Та все ж мене це дещо дратувало. Здавалося, Старшина просто ледача. Вони хотіли флот винищувачів, та не бажали бруднити рук безпосереднім командуванням. Ні вашим ні нашим, як то кажуть. Після суворої дисципліни СОНу те, що творилося тут, здавалося мені повним безладом.
Нарешті в загальному каналі заговорив Вінзік.
— Увага всім! Вітаю вас і дякую за службу! Ми, у Департаменті захисних служб, раді навчати таких хоробрих воїнів. Ви будете нашою першою лінією оборони від небезпеки, що загрожує Старшині від самого її виникнення. Ми підготували для вас коротку відеопрезентацію. У ній пояснюємо ваші цілі. Додивіться до кінця й залиште запитання на потім. Ще раз дякую!
— Відеопрезентація? — перепитала я в канал нашого загону.
— У Старшині багато графічних дизайнерів й аніматорів, — промовили Морріумур. — Це — дві найпоширеніші професії, які обирають ті, хто не зайнятий в основних роботах.
Я наморщила лоба.
— Хто такі графічні дизайнери?
На склі моєї кабіни зненацька засвітилася голографічна проекція. Але не настільки якісна, як М-Ботова, — ця була непереконливою та дещо пласкуватою — проте ефект, хай там як, справляла.
Бо на ній було зображено делвера.
Вигляд він мав точнісінько такий, як той, що на записі з Детриту. Велетенська страшна тінь у хмарі світла й пилу. Залишаючи порожняві димні хвости, з нього вилітали палаючі астероїди. Вони проносилися повз мою кабіну, і хоч я знала, що це лише голограма, рука несамохіть міцніше стиснула штурвал.
Усі мої інстинкти кричали мені рятуватися від цього божевілля. Бо це був неймовірний, фантастичний кошмар, здатний знищити мене й все, що мені дороге. Я це відчувала.
— Перед вами делвер, — промовив бадьорий жіночий голос.
Милий контур окреслився навколо картинки й сіяв, наче виставлені в рядок зорі і блискавиці.
— Природа делверів залишається невивченою до кінця, — провадив голос, і по краях скла з’явилися зображення спантеличених облич. — Цей запис зробили майже двісті років тому, під час нападу Акумідійського делвера, який знищив планету Фаргейвен. Усе тамтешнє життя перетворилося на порох і випарувалося! Страшне!
Голограма наблизила делвера, наче я сама до нього підлетіла. Мимовільно я пересмикнулася. Зблизька він нагадував бурю пилу й енергії, проте глибоко всередині я бачила тінь чогось меншого. Це було кругле, рухоме… щось.
— Коли делвер потрапляє в наш вимір, матерія навколо нього зливається, — вів далі голос. — Ми припускаємо, вони тягнуть її за собою з місця свого походження. Жах! Ця матерія огортає делвера, сама ж істота значно менша! У самому серці цієї хмари пилу, каменів й уламків є металева оболонка, яку ще називають лабіринтом делвера! Стандартний щит захищає пілота від того, чим делвер випаровує все живе, — і це добра новина! Одначе щити нездатні витримувати тривалу атаку, і навіть планетарні системи захисту виходять із ладу за лічені хвилини. Та попри те, зорельоти можуть підлетіти достатньо близько, декому вдавалося проникнути в хмару пилу й уламків і навіть потрапити в лабіринт! Усередині нього — складна мережа труб і коридорів, збудованих із каменю й металу.