І от ми вже опинилися на широкому, можливо, навіть надто широкому полі, і щоб його обробити, нам ще треба створити відповідні пристрої, більш технологічні за ті, які маємо зараз. Якомога швидше. Часу обмаль!
А стосовно Ваших побоювань щодо, як Ви його називаєте, «суспільства безбатченків», то з Ваших останніх листів у мене склалося враження, що ці побоювання здебільшого пояснюються або причинами інфантильного характеру, або ж усе ще притаманною вам чоловічою зверхністю. Краще тішмося тим, що акт зачаття, який з давніх-давен провокував безліч конфліктів, усе більше втрачає своє значення. Слід радіти тому факту, що чоловіки тепер будуть звільнені від відповідальності, а водночас і позбудуться страху через проблеми з потенцією. Так, у нас є причина для тріумфу, бо чоловік майбутнього, як я його називаю — «емансипований чоловік», буде вільним. Вільним для дозвілля. Вільним для ігор. Вільним для різноманітних задоволень. Інакше кажучи, він стане предметом розкоші, який зможе собі дозволити суспільство майбутнього. Саме Вам, шановний пане, буде нескладно використовувати всі ці новостворені вільні території, що відкриються перед чоловіками, — аби на них не лише розмножувалися всілякі «Доллі та партнери», а щоб і Ваші найбільш чудернацькі фантазії теж змогли досхочу пастися там, на широких зелених лугах.
І до речі: що Ви думаєте про повінь на Одрі? Поведінка нашого війська викликає повагу, хіба ні? Але якщо й справді підтвердяться численні прогнози і нас чекає глобальна зміна клімату, то нам доведеться пережити і значно страшніші повені. І тут уже я не можу позбутися зрозумілої тривоги, хоча загалом вважаю себе оптимістом.
Сподіваюся, мені вдалося хоча би трохи зменшити Ваші страхи перед майбутнім, та передаю найщиріші вітання Вашій шановній дружині, з якою я нещодавно мав честь перетнутися в одній із винарень Любека.
Щиро Ваш Губертус Фондербрюґґе
1998
Ми вирішили проголосувати поштою, але увечері напередодні 27 вересня, на шляху із Гіддензеє, заїхали до Белєндорфа, де намагалися бурхливою діяльністю притлумити привезене з собою недобре передчуття. Уте зварила на вечір виборів юшку з сочевиці, яка мала би поліпшити наш настрій незалежно від результатів. Обіцяв прийти Бруно, один із наших синів, зі своїм другом, а також Рюмкорфи. Після обіду я заховався в лісі, амбітно заявивши, що буду збирати гриби.
Белєндорфський ліс тягнеться через кам’янисті пагорби морен аж до самого озера і є частиною лісового масиву Любека; восени цей мішаний ліс виглядає дуже привабливо. Але під опалим листям та хвоєю не знайшлося ні польських грибів, ні білих. Там, де я в середині місяця зібрав ситний обід із дощовиків, було порожньо. Фіолетові рядівки на краю лісу вже переросли й пожовкли. Коротше, мій вихід за грибами обіцяв бути не надто результативним. І навіть пес не захотів мене супроводжувати.
Ви, мабуть, не повірите, але рештки моєї забобонності, частково притаманної мені як своєрідна компенсація, що характерно для всіх запізно навернених до просвітництва, спонукали мене продовжити пошуки — і порівняти невиправдані сподівання на гриби з такими ж надіями на результат виборів. Та мені так і не випало скористатися ножем, і мій кошик лишався порожнім. Я вже майже був готовий здатися і стати фаталістом на увесь час очікування результатів: я звик до поразок і вже бачив себе на лаві переможених, тож мало не впав у спокусу бодай на кілька грамів полегшити, шляхом прагматичних поступок, передбачуваний з усіх сторін тягар великої коаліції, я вже навіть почав внутрішньо підсміюватися з власної забобонності, аж раптом серед підгнилих гілок, на вкритих мохом пеньках засвітилося щось біле: це були поодинокі й розташовані групками сигнали, які ні з чим не можна було сплутати, — наче невинність прийняла форму грибів.
Ви знаєте, що таке дощовики? Вони траплялися вам колись? У них немає ні пластинок, ні трубочок. Дощовик не стоїть ні на тоненькій, навіть затверділій ніжці, ні на товстій, погризеній черв’яками. На ньому немає ні широкополої шапочки, ні круглої з облямівкою, ні шапочки у формі купола. Лисий, він схожий хіба що на свого молодого тезку — дощовика несправжнього грушовидного, який хоч і вважається їстівним, але кажуть, що він несмачний і не такий гарний. А наш дощовик має круглу лису голову, іноді ніби припудрену білими зернятками, і височіє на короткій, трохи витягнутій шийці. Якщо зрізати молодий дощовик дуже низько, при самій землі, на доказ своєї юності він продемонструє білий м’якуш, що залишається таким дуже недовго: кругла голова і ніжна шийка миттєво старіють, м’якуш стає водянистим, волокнистим і набуває спершу зеленуватого, а потім брунатного відтінку, шкірка тоншає, стає схожою на папір — і весь гриб незабаром перетворюється на купку пороху, що розсипається від найменшого доторку. Але вам слід знати, що дощовик досить смачний гриб і від нього у вас не буде важких снів.