1) Першокласний матеріал для найтривалішого та найчастішого вжитку. Ванадієва сталь — найміцніша, вона не крихка і має найбільший опір. З неї виготовлені шасі та кузов автомобіля. Вона є для цього найпридатнішою з усіх сортів сталі, і її ціна не повинна відгравати жодної ролі.
2) Простота — тому що користувачі не є механіками.
3) Достатня потужність двигуна.
4) Повна надійність — адже автомобіль має служити найрізноманітнішим потребам на хороших і поганих дорогах.
5) Легкість. В автомобілі Форда на один кубічний дюйм поверхні поршня припадає лише 7,95 фунта ваги; це причина, чому «форд» ніколи не відмовляється служити, байдуже, їде він по піску чи по багнюці, по льоду, снігу, калюжах чи в гору, полями чи рівнинами без доріг.
6) Безпека в їзді. Варто завжди бути господарем швидкості їзди, щоб попередити будь-який сумнівний випадок, чи це серед великого міста, чи на небезпечних дорогах. З передачею планетарної системи на «форді» може впоратися кожен. Це стало підставою для наступної фрази: «Кожна дитина може керувати «фордом». Ним можна їздити майже всюди.
7) Чим важчий двигун, тим більше потрібно бензину, оливи та мастил. Чим легша вага, тим менші витрати на рух. Незначна маса автомобіля Форда вважалася спочатку недоліком, тепер ця думка змінилася.
Моделлю, на яку я нарешті зважився, була «Модель T». Характерною особливістю цієї нової моделі, яку я мав намір зробити єдиною у виробництві, якщо мені вдасться її реалізувати, на що я виразно розраховував, була її простота. Автомобіль складався лише з чотирьох конструктивних одиниць: силовий агрегат, автомобільний кузов, передня та задня осі. Всі ці запчастини можна було всюди легко дістати, і вони були спроектовані так, що не було потреби в особливій спритності для їхнього ремонту або заміни новими. Вже тоді я вважав, хоча у зв’язку з новизною ідеї мало про неї поширювався, що було б можливо виробляти всі запчастини такими простими та дешевими, що всі дорогі лагодження в майстернях виявилися б абсолютно зайвими. Різні запчастини мали бути настільки дешевими, щоб було дешевше купити нові, ніж ремонтувати старі. Вони повинні бути в будь-який торгівлі залізом, як цвяхи чи замки. Моє завдання як автора полягало в тому, щоби спростити автомобіль до краю — його мав розуміти кожен.
Чим менш складний предмет, тим легше його відновлення, тим нижча його ціна і тим більше шансів на його продаж.
Залишається лише викласти технічні деталі і, можливо, тут якнайдоречніше зробити огляд різних моделей, адже «Модель T» замикає їхній ряд, і покладений в основу її діловий принцип спрямував мою справу на цілком новий шлях.
Загалом «Моделі T» передували вісім різних моделей: «Модель A», «Модель B», «Модель C», «Модель F», «Модель N», «Модель R», «Модель S» і «Модель K». З них «Модель A», «Модель B» і «Модель F» мали розташовані один навпроти одного горизонтальні двоциліндрові двигуни. У «Моделі A» двигун розмістився за сидінням водія, а в усіх інших моделях — спереду під кожухом. «Модель B», «Модель N», «Модель R» і «Модель S» мали чотирициліндрові вертикальні двигуни. «Модель K» була шестициліндровою; «Модель A» розвивала вісім кінських сил, «Модель B» — двадцять чотири, при циліндрі в 4,5 дюйма і ході поршня в 5 дюймів. Найбільшу силу розвивала шестициліндрова «Модель K» із 40 к. с. Найбільші циліндри були у «Моделі B», найменші — у «Моделі N», «Моделі R» і «Моделі S». Їхній діаметр дорівнював 3,5 дюйма, а хід поршня — 3 і 3/8 дюйма. Запалювання відбувалося в усіх за допомогою сухих батарей за винятком «Моделі B», яка мала акумуляторні батареї, і «Моделі K», яка мала і батареї, й електромагнітне запалювання. У сучасній моделі електрогенератор умонтований, і він становить частину силового пристрою.
Перші чотири моделі мали конічні зубчасті приводи, а останні чотири, так само як і теперішня модель, працювали з кількома планшайбними передачами. Всі автомобілі мали передачі за допомогою планетарної системи шестерень. «Модель A» мала ланцюговий привід; «Модель B» — привід за допомогою колінчастого валу; дві наступні моделі — знову ланцюговий привід, а всі пізніші — знову привід за допомогою колінчастого валу. Відстань між осями в «Моделі A» становила сімдесят два дюйми, у досить міцній «Моделі B» — дев’яносто два, в «Моделі C» — сімдесят вісім, у «Моделі K» — сто двадцять і в інших моделях — вісімдесят чотири дюйми. Сучасна модель має відстань сто дюймів від однієї осі до іншої. У п’яти перших моделях усі шини та приладдя оплачувалися окремо. Наступні три моделі продавалися лише частково забезпеченими цими речами. Нині шини та приладдя входять у ціну автомобіля. «Модель A» важила 1250 фунтів. Найлегшими були «Модель N» і «Модель R», вони важили по 1050 фунтів, але призначалися головним чином для їзди містом. Найважчий був шестициліндровий автомобіль, який важив 2000 фунтів, тоді як сучасний автомобіль важить лише 1200 фунтів.