Якщо людина не в змозі без допомоги машини заробити свій хліб, то чи справедливо тоді забирати у неї машину лише тому, що її обслуговування монотонне? Чи ми маємо залишити її помирати з голоду? Чи не краще посприяти їй у досягненні пристойних умов життя? Чи може голод зробити людину щасливішою? Якщо ж машина, не будучи ще доведеною до межі своєї працездатності, поліпшує, незважаючи на це, добробут робітника, чи не значно зросте якість його життя, якщо він стане виробляти ще більше, отже, й отримувати в обмін великий обсяг винагороди?
Я не зміг і досі встановити, щоб одноманітна робота шкодила людині. Салонні експерти, щоправда, не раз мене запевняли, що одноманітна робота руйнує тіло та душу, проте наші дослідження це заперечують. У нас був робітник, який день у день мав виконувати лише один-єдиний рух ногою. Він запевняв, що цей рух робить його однобічним, хоча й лікарське дослідження дало негативну відповідь, але він, звісно, отримав нову роботу, при якій була задіяна інша група м’язів. Кілька тижнів тому він попросив повернути його на стару роботу. Незважаючи на це, цілком природно припустити, що виконання одного і того ж руху впродовж восьми годин на день має справити потворний вплив на тіло, однак у жодному випадку ми не могли констатувати цього. Наші люди зазвичай переміщуються за їхнім бажанням; було б легкою справою здійснити це всюди, якби тільки наші люди погодилися. Однак вони не люблять жодних змін, не запропонованих ними самими. Деякі з наших прийомів, без сумніву, дуже монотонні — настільки одноманітні, що навряд чи можна повірити, щоб робітник бажав виконувати їх тривалий час. Одна з найпримітивніших функцій на нашій фабриці полягає в тому, що людина бере сталевим гачком прилад, бовтає ним у діжці з мастилом і кладе його в кошик поруч себе. Рух завжди однаковий. Він знаходить прилад завжди на тому ж місці, робить завжди те ж число збовтувань і кидає його знову на старе місце. Йому не потрібно для цього ні мускульної сили, ні інтелігентності. Він зайнятий лише тим, що тихенько водить руками в один бік і назад, бо ж сталевий гачок дуже легкий. Незважаючи на це, чоловік вісім довгих років залишається на тому ж місці. Він настільки добре вклав свої заощадження, що тепер має статок близько 40 тисяч доларів, і наполегливо опирається будь-якій спробі дати йому іншу роботу.
Навіть найретельніші дослідження жодного разу не виявили деформуючої або виснажливої дії на тіло або дух. Хто не любить одноманітної роботи, той не повинен залишатися при ній. У кожному відділенні робота залежно від її цінності та спритності, що вимагається для її виконання, розділяється на класи А, В і С, із яких кожен своєю чергою обіймає десять різних функцій. Робітники з бюро особового складу зараховуються спершу до класу С; навчившись чогось, — до класу В і таке інше до класу А, звідки вони можуть просунутися або в інструментальну майстерню або на посаду контролера. Від них залежить створити собі репутацію. Якщо вони залишаються при машинах, то лише тому, що їм там подобається.
В одному з попередніх розділів я вже зазначив, що тілесні недоліки не є підставою для відмови кандидатам на роботу. Цей принцип набув чинності 12 січня 1914 року одночасно з установленням мінімальної оплати 5 доларів на день і восьмигодинного робочого часу. В зв’язку з цим постановили, що нікого не можна звільняти на підставі тілесних недоліків, певна річ, за винятком заразливих недуг. Я дотримуюся тієї думки, що в промисловому підприємстві, яке строго виконує своє завдання, службовці загалом мусять мати такі ж чесноти, як і в будь-якому посередньому шарі людського суспільства. Хворі та каліки зустрічаються всюди. Серед більшості панує доволі шляхетний погляд, що все, не здатне до праці, має лягати тягарем на суспільство й утримуватися за рахунок громадської доброчинності. Правда, є випадки, наприклад, з ідіотами, коли, наскільки я знаю, не можна обійтися без суспільної добродійності, проте це виняток, і за розмаїття функцій, що існують на нашому підприємстві, нам удавалося майже кожному забезпечувати існування участю в корисній праці. Сліпий чи каліка, якщо його поставити на відповідне місце, може зробити абсолютно те ж саме й отримати ту ж платню, що і цілком здорова людина. Ми не робимо переваги для калік, але ми показали, що вони можуть заробити собі повну винагороду.