Особистого спілкування у нас майже немає; люди виконують свою роботу і йдуть додому, врешті-решт, фабрика — не салон. Але ми намагаємося бути справедливими, й якщо у нас непопулярне рукостискання, адже ми не наймаємо спеціально джентльменів, то ми намагаємося, за можливості, запобігати ворожим стосункам. У нас є стільки відділів, що ми складаємо майже весь замкнутий світ; різного штибу людей приймають сюди, наприклад, забіяк. Войовничість — у природі людини, і здебільшого вона вважається приводом для негайного звільнення. Але ми переконалися, що цим не можна допомогти забіякам, вони лише зникають із нашого поля зору. Тому начальники майстерень стали винахідливими в вигадуванні покарань, які не завдають шкоди сім’ї винного і не займають самі по собі багато часу.
Неодмінною умовою високої працездатності та гуманної атмосфери виробництва є чисті, світлі та добре провітрювані фабричні приміщення. Наші машини стоять тісно одна біля одної — кожен зайвий квадратний фут простору означає, природно, певне підвищення витрат виробництва і разом із додатковими затратами транспорту, які виникають навіть у тому випадку, якщо машини відсунуті на 6 дюймів далі, ніж необхідно, вони лягають тягарем на споживача. При кожній операції точно вимірюється простір, потрібний робітникові; зазвичай його не можна обмежувати, бо це було б марнотратством. Але якщо він і його машина вимагають більше місця, ніж слід, то це також марнотратство. Тому наші машини розставлені тісніше, ніж на будь-який іншій фабриці в світі. Недосвідченій людині може здатися, що вони просто нагромаджуються одна на одну; однак вони розставлені за науковими методиками не лише в чергуванні різних операцій, а й відповідно до системи, яка кожному робітнику дає необхідний йому простір, але, за можливості, жодного квадратного дюйма — і вже, звісно, жодного квадратного фута — понад норму. Наші фабричні будівлі розплановані не у вигляді парків. Це тісне розташування у будь-якому разі вимагає максимуму запобіжних пристроїв і вентиляції.
Запобіжні пристосування на машинах — особлива річ. Жодна машина у нас, якою б великою не була її продуктивність, не вважається придатною, якщо вона не цілком безпечна. Ми не використовуємо жодної машини, яку вважаємо небезпечною; незважаючи на це, нещасні випадки іноді трапляються. Зумисне призначений для цього науково освічений чоловік досліджує причини кожного нещастя, і машини вивчають знову, щоб цілком виключити в майбутньому можливість таких випадків.
Коли будувалися наші старі будівлі, вентиляція не була така досконала, як тепер. У всіх нових будівлях колони стоять усередині порожні, через них випомповується зіпсоване повітря і надходить свіже. Цілий рік ми піклуємося про підтримку можливо рівномірної температури, і вдень ніде немає потреби в штучному освітленні. Близько 700 осіб зайняті винятково чищенням фабричних приміщень, миттям вікон і фарбуванням. Темні кути, які спокушають до неохайності, фарбують у біле. Без чистоти немає й моралі. Нетерпимість до неохайности у нас така ж, як і до недбалості у виробництві.
Фабрична праця не обов’язково має бути небезпечною. Якщо робітник змушений занадто напружуватися і дуже довго працювати, він переходить у стан духовного розслаблення, яке безпосередньо провокує нещасні випадки. Одна частина завдання в запобіганні нещасних випадків полягає в тому, щоб уникати такого душевного стану; інша частина — в тому, щоб запобігти недбальству та захистити машини від безглуздих рук. За свідченням експертів, нещасні випадки головним чином пояснюються такими причинами:
1) недоліки конструкції;
2) зіпсовані машини;
3) брак місця;
4) відсутність запобіжних пристроїв;
5) неохайність;
6) кепське освітлення;
7) погане повітря;
8) невідповідний одяг;
9) легковажність;
10) невігластво;
11) психічне розслаблення;
12) відсутність згуртованості в роботі.
З дефектами конструкції та машин, із браком місця, з неохайністю, з забрудненим повітрям та освітленням, із кепським станом духу та відсутністю згуртованості — з усім цим ми легко впоралися. Ніхто з наших людей не перевтомлювався на роботі. Вирішення питання про заробітну плату усуває дев’ять десятих психологічних запитань, а конструктивна техніка вирішує інші. Залишається ще захиститися від незручного одягу, легковажності, невігластва та безглуздих рук. Це найважче там, де застосовуються приводні паски. В усіх нових конструкціях кожна машина має свій власний електродвигун, але в старих ми не можемо обійтися без ременів. Усі паски встановлені, однак, під укриття, автоматичні транспортні шляхи всюди перекриті дошками, тому жодному робітнику не треба минати їх у небезпечному місці. Скрізь, де загрожує небезпека від літаючих металевих частинок, робітників змушують одягати запобіжні окуляри, ризик зменшується, крім цього, ще й тим, що машини оточені сітками. Гарячі печі відокремлені ґратами від решти приміщення. Ніде в машинах немає відкритих частин, за які міг би зачепитися одяг. Усі проходи залишаються вільними. Вимикачі у пресах забезпечені великими червоними загороджувальними пристосуваннями, які потрібно зняти, перш ніж обертається вимикач, тому неможливо запустити машину в хід через неуважність. Робітники ні за що не хочуть зняти недоречний костюм, наприклад, краватки, широкі рукави, які можуть заплутатися. Контролери мають наглядати за цим і здебільшого ловлять порушників. Нові машини випробовуються з усіх точок зору, перш ніж надходять у виробництво. Внаслідок цього важких нещасних випадків у нас майже ніколи не трапляється. Промисловість не вимагає людських жертв.