Єдиний момент, коли підприємець може позичити гроші з певною упевненістю, це коли він їх не потребує. Тобто, коли кошти не потрібні для заміни засобів, які він може виробити й сам. Якщо ж підприємство перебуває в чудовому стані і потребує лише розширення, то позика відповідно безпечна. Але якщо, навпаки, підприємство потребує грошей унаслідок поганого керівництва, тоді єдиний засіб — дістатися самої суті справи, вилікувати недугу зсередини, а не клеїти пластирі зовні.
Моя фінансова політика — лише наслідок моєї торгівельної політики: я стверджую, що краще продати велику кількість виробів із маленьким прибутком, ніж малу кількість із великим. Такий прийом дає незліченним покупцям можливість купувати та давати багатьом добре оплачувану роботу. Він декларує стійкість виробничим планам, обмежує час, коли на товар не буває попиту, і запобігає непродуктивним витратам та збиткам унаслідок зупинки виробництва. Наслідком є відповідне і врегульоване виробництво, і після здорового обговорення стане ясно, що несвоєчасне фінансування, по суті, зумовлюється недоліком правильно обдуманого та планомірного виробництва. Зниження цін короткозорі люди вважають рівнозначним зниженню прибутків. Мати справу з головами, влаштованими таким чином, напрочуд важко, оскільки їм бракує навіть найменшої схильності до розуміння найпримітивніших законів ділового життя. Так, наприклад, одного разу, коли я знизив ціну автомобіля на 80 доларів, мене спитали, чи не скоротить це при випуску 500 тисяч автомобілів на рік прибутку компанії на 40 мільйонів доларів. Звісно, це було б правильно, якби ми зупинилися на збуті в 500 тисяч автомобілів. Усе це не що інше, як цікавий математичний розрахунок, який не має нічого спільного з бізнесом, бо без зниження ціни продукту виробництва неможливо постійно нарощувати оберти. Підприємство завдяки цьому втрачає стійкість.
Якщо підприємство не росте, воно падає, а підприємство, що падає, невпинно вимагає нового капіталу. Застаріла ділова політика вимагала, щоб ціни трималися, за можливості, на такій висоті, яку покупці погоджувалися платити. Справжня нова політика вимагає якраз зворотного.
Банкіри й юристи здатні лише в кількох випадках оцінити цей факт. Вони змішують застій і стійкість. Їхньому розумінню цілком недоступне те, що ціни можуть знижуватися добровільно. Тому є нещастям, коли до ведення справ долучається типовий банкір або юрист. Зниження цін збільшує оборот із одночасним примноженням капіталу в сподіванні, що майбутній прибуток розглядається як гроші, призначені для покращення справи.
Наш зиск завдяки швидкості й обсягу збуту постійно великий незалежно від продажних цін у той чи інший момент. Ми отримували на кожній одиниці лише незначний прибуток, зате загальне число прибутку було великим. Зиск непостійний. Після кожного нового зниження цін прибуток тимчасово знижується, однак неминучі заощадження стають дуже скоро помітними і зиск зростає знову. Але він у жодному разі не розпорошується в дивідендах. Я здавна наполягав на виділенні лише дрібних дивідендів, і компанія нині не має жодного акціонера, який не погоджувався б із цим. Вважаю, що будь-який певний відсоток, який переважає прибуток, належить більше компанії, ніж акціонерам.
На мій погляд, акціонерами мають право бути лише люди, особисто зайняті в справі, які вважають підприємство знаряддям служіння, а не машиною, що виробляє гроші. Якщо досягнутий великий прибуток, а робота, яка відповідає принципу служіння, неминуче до цього призводить, він має бути принаймні частково знову влитий у справу для того, щоб посилити свою службу і частково повернути зиск покупцям. Одного року наш прибуток настільки перевищив наші очікування, що ми добровільно повернули кожному, хто купив автомобіль, по 50 доларів. Ми відчували, що мимоволі взяли з нашого покупця більше на цю суму. Моя цінова, й одночасно і моя фінансова політика знайшла собі кілька років тому вираження на процесі, за допомогою якого компанію хотіли примусити виплачувати вищі дивіденди. Сидячи на лаві свідків, я розбив політику, якої дотримувалися тоді, і роблять це тепер, наступними словами: «Насамперед вважаю за краще продавати більшу кількість автомобілів із меншим прибутком, ніж малу кількість із більшим».