Впродовж усього навчального часу учень нічого не виробляє. Школи не піклуються про засоби на прожиття хлопчика, хіба лише засобами доброчинності. Але багатьом підліткам і юнакам потрібна підтримка; вони змушені хапатися за першу-ліпшу роботу, що трапляється їм під руку, і не мають можливості обрати собі відповідний фах.
Якщо молодик таким чином вступає в життя непідготовленим, то лише збільшить панівний нині брак відповідної робітничої сили. Сучасна промисловість вимагає такої міри знань і мистецтва, які не дають ні короткочасні, ні тривалі відвідини школи. Правда, найпрогресивніші школи, щоб привернути увагу учнів і привчити їх до ремесла, заснували курси ручної праці, хоча й вони за таких умов лише паліатив[5], адже не задовольняють творчий інстинкт середньостатистичного хлопця. Щоб піти назустріч цим умовам — дати можливість молоді чоловічої статі здобути освіту й одночасно промисловий вишкіл на творчій підставі — 1916 року була заснована Промислова школа Генрі Форда. Слово «філантропія» не мало нічого спільного з цим досвідом. Він з’явився від бажання допомогти хлопцям, які під тиском обставин були змушені передчасно залишити навчання. Це бажання витікало цілком природно з необхідності знайти навчених майстрів. Ми із самого початку дотримувалися трьох принципів: дати хлопчикові можливість залишитися хлопчиком, замість того щоб виховати з нього скороспілого робітника; вести наукову освіту поряд із ремісничими уроками; виховувати в учня почуття гордощів і відповідальності за свою роботу, змушуючи його виробляти реальні предмети споживання. Відтак він працює над предметом певної промислової цінності. Школа вважається приватною і відчинена для хлопчиків 12—18 років. Вона організована за системою стипендій. Кожен учень отримує під час вступу річну стипендію 400 доларів. Поступово, за умови задовільних успіхів, вона підвищується до 600 доларів.
Успіхи в класах, як і в майстерні, а також прояви старанності ретельно нотують. Позначки про старанність беруться до уваги при визначенні обсягів стипендії. Одночасно з цією стипендією кожен учень отримує маленьку місячну платню, яка, однак, має відкладатися на його ощадний рахунок. Цей резервний фонд повинен залишатися в банку доти, доки хлопчик перебуває в школі; лише при нещасних випадках шкільне керівництво отримує дозвіл узяти гроші з банку.
У процесі поступової роботи вдається все повніше і повніше вирішувати проблему, пов’язану з належним урядуванням школи, і вдосконалити методи для досягнення визначеної мети. Спочатку був звичай тримати учнів третину дня в класі та дві третини — у майстерні. Однак цей план не сприяв успішності; тепер освіта ведеться по тижнях — один тиждень у школі і два в майстерні. Класи завжди одні й ті ж і змінюються лише тижнями.
Ми утримуємо першокласний учительський персонал, а посібником слугує фабрика Форда. Вона дає ширшу можливість для практичних занять, ніж більшість університетів. Уроки арифметики подаються із застосуванням конкретних завдань фабрики. Учням більше не доводиться мучитися над таємничим А, який проходить по чотири милі на годину, тоді як Б проходить усього дві. Їм дають реальні приклади та реальні умови. Вони вчаться спостерігати. Міста для них більше не чорні цятки на мапі, а частини світу — не лише певна кількість сторінок підручника. Їм показують фабричний вантаж, що прямує в Сінґапур, фабричну сировину з Африки та Південної Америки, і світ в їхніх очах постає залюдненою планетою замість строкатого глобуса на кафедрі. Для фізики та хімії промислове виробництво є лабораторією, де кожну навчальну годину перетворюють у дослід. Наприклад, потрібно пояснити дію помпи. Викладач спершу пояснює окремі частини й їхні функції, відповідає на запитання, а потім веде всіх укупі до машинного відділення, щоб показати велику помпу в дії. При школі є справжня майстерня з першокласним обладнанням. Підлітки послідовно переходять від роботи на одній машині до роботи на іншій. Вони працюють винятково над частинами або предметами, потрібними суспільству, але наше споживання таке велике, що список уміщує все. Вироби після випробування купує «Форд Мотор Компані». Те, що при цьому відкидається як негідне, природно зараховується до витрат школи.
Найуспішніші класи виконують тонку мікрометричну роботу і кожен рух роблять із ясним усвідомленням визначених при цьому цілей і принципів.
Вони самі лагодять свої машини, вчаться поводитися з машинами — таким чином у чистих світлих приміщеннях, у товаристві своїх учителів вони закладають фундамент для успішної кар’єри.